Кілька днів тому Кремль опублікував свій англомовний “темник” щодо Другої світової війни. Із прекрасними маніпуляціями фактами, вирваними з контексту цитатами шанованих світових лідерів, замовчуванням незручного, завуальованими посланнями й навіть деякими планами на майбутнє
Безперечно, стаття за авторством Путіна вийшла дуже переконливою. Але треба визнати: в інформаційній війні, у війні наративів – росіянам наразі немає рівних. Але в чому проблема цієї статті? В семи простих речах.
1. Винен – Захід?
У Кремлі дуже вміло перекладають усю відповідальність на країни Заходу. Згадують політику умиротворення, згадують вторгнення Італії в Ефіопію, перекладають усю провину на Польщу і її лідерів.
Але логічна хиба в тому, що політику умиротворення Чемберлена та Даладьє привселюдно засуджують, визнаючи, що саме вона призвела до зростання апетитів Гітлера та зрештою до початку Другої світової війни. На тлі цього одна Росія – начебто в білому пальто й відмовляється визнавати свою частину відповідальності.
І коли володар Кремля пише про “Мюнхенську змову”, то кілька разів підкреслює, що західними державами “інтереси Радянського Союзу не було враховано”. І тут у мене виникає запитання: а мали би бути? Кожна держава діє винятково у власних інтересах. По суті всі ці голосні обурення Москви щодо “Мюнхенської змови”, якою Франція та Велика Британія надали згоду на окупацію Гітлером Чехословаччини, перекладаються з дипломатичної мови на звичайну як “ми теж хотіли, але нас не покликали”. А розмови про зраду Заходом Польщі й Чехословаччини – є відвертим блюзнірством.
Набагато відкритіше та розлогіше в цій статті Москва атакує Польщу, і це викликає посмішку. Адже неприховано звинувачувати в чомусь Польщу природно легше, ніж Штати, Велику Британію чи Францію.
2. СРСР – голуб миру?
Західні країни, авжеж, були бездіяльними, коли окупували їхніх союзників – Польщу і Чехословаччину. Але все ж таки, вони не брали участі в поділі суверенних територій. Не анексували територій незалежних держав.
Поруч із усіма конфліктами, що передували окупації Польщі, Путін чомусь забуває згадати про збройну агресію СРСР проти Фінляндії, за вчинення якої Союз виключили з Ліги Націй. А окупацію Польщі виправдовує “стратегічною необхідністю”. Путін стверджує, що Радянський Союз вступив у війну 17 вересня 1939 року, коли зрозумів, що Британія та Франція не втрутяться в конфлікт на боці Польщі. І знову ж таки, із дипломатичної мови на звичайну це перекладається як “і тоді ми зрозуміли, що нам за це нічого не буде”.
Читайте також: Путін живе минулим і намагається нав’язати його іншими – танками зокрема
Ще один момент, просто фантастичний за глибиною цинізму російського лідера – це опис окупації країн Балтії. Тут уже мова не йде про захист стратегічних інтересів. Видно, не придумали, як це обґрунтувати. Замість цього, Путін вживає терміни “інкорпорація” країн Балтії, “приєднання” країн Балтії. Це має просто жалюгідний вигляд, адже не існує таких термінів у міжнародному праві. “Інкорпорація”, яку вони провели, була окупацією, на яку ніхто не давав згоди. Але в Москві йдуть іще далі – вони стверджують, що балтійці мають бути ще й удячні за те, що їх приєднали та дозволили ввійти у Верховну раду – так начебто ця рада хоч щось вирішувала, і хоч якісь народи у складі Радянського Союзу мали бодай якусь автономію.
3. Із Гітлером – відносин не мали?
Путін також наполягає, що Сталін “не зганьбив себе відносинами з Гітлером”, і чомусь забуває згадати, скільки офіцерів Вермахту та Люфтваффе Радянський Союз підготував у танковій школі “Кама” під Казанню й у льотній школі під Липецьком наприкінці 1920-х років в обхід умов Версальського договору.
Тим паче смішними видаються твердження про “не зганьбив себе відносинами з Гітлером” на фоні того, що через кілька абзаців Путін згадує про перемовини Молотова з німцями в 1939-му щодо остаточного вступу СРСР у війну на боці Німеччини й відкритого виступу Союзу проти Англії та Франції. Путін стверджує, що це була просто “загальна дискусія” та “обмін думками”. І знову таки, із дипломатичної мови на звичайну це перекладається як “ми були зацікавлені, але умови нам не підійшли”. Не можна починати перемовин щодо розміру хабаря та стверджувати, що тебе не купили, адже звідтоді, як ти увійшов у переговори – питання лише в ціні. Аналогічно й тут. Зацікавленість із боку СРСР у тому, щоби “зганьбити себе відносинами з Гітлером” була, тільки “ціна” не влаштувала.
4. Нападати – не планували?
Також у Кремлі стверджують – ніяких планів нападати першими Радянський Союз не мав. Що не узгоджується зі спогадами маршала Рокосовського, який пише, що армія СРСР була готова до наступу, але не до оборони, чим і пояснюються величезні втрати в перші дні після нападу нацистської Німеччини. Маршалові свідчення маршала також розходяться із Путіновим поясненням щодо того, що оборонна стратегія СРСР полягала в тому, щоб не нападати самим, але в разі атаки перейти в контрнаступ і битися на території супротивника – виникає питання, чому ж тоді цього не зробили?
Більше того, Путін пише, що Сталін знав про напад, що планувався, і тому готував війська й мобілізував населення до лав Червоної армії. Отже, чому тоді так швидко Радянський Союз утрачав території 1941 року? Чому, знаючи про напад, що готується, не були утворені військові союзи? Та просто тому, що Сталін не вірив даним розвідки про Гітлерову Гітлера до нападу. А те, що Союз планував нападати, підтвердив і В’ячеслав Молотов, заявивши в 1970-х: “Випередив нас Гітлер!”
5. Ленд-ліз був несуттєвою допомогою?
Путін пише, що Росія буде завжди вдячна союзникам за допомогу в рамках програми ленд-лізу, але ця теза носить характер неприхованого глузування, адже, як він пише, ленд-ліз покривав всього лише частку, що приблизно дорівнювала 7% загального військового виробництва Радянського Союзу. Навіть дивно, що Путін обрав саме цю цифру, адже офіційна радянська пропаганда казала про 4%, що втім не відповідає дійсності. Це спростовють твердження Сталіна, Хрущова й Жукова – сподіваюся, хоча б їхні свідчення Москва не ставитиме під сумнів.
Так, Жуков казав, що “але ж не можна заперечувати, що американці нам гнали стільки матеріалів, без яких ми б не могли формувати свої резерви й не могли би продовжувати війну… У нас не було вибухівки, пороху. Не було як споряджати гвинтівкові патрони. Американці по-справжньому виручили нас із порохом, вибухівкою. А скільки вони нам гнали листової сталі! Хіба ми могли би швидко налагодити виробництво танків, якби не американська допомога сталлю? А зараз справу подають так, ніби в нас усе це було своє в надлишку”.
Із посиланням на Сталіна Хрущов у своїх мемуарах писав: “Хочу відверто висловити свою думку про Сталінові погляди на здатність РККА і СРСР упоратися з нацистською Німеччиною та витримати війну без американської та англійської допомоги. По-перше, хочу сказати про деякі зауваження, які зробив Сталін і неодноразово повторював їх під час “невимушених” розмов між нами. Він прямо сказав, що якби США нам не допомогли, ми б війну не виграли. Якби нам довелося боротися з нацистською Німеччиною сам на сам, то такого тиску ми б не витримали і війну програли б”.
Читайте також: Портников: Росія – велика “ДНР” від Калінінграда до Владивостока
А сам Сталін під час Тегеранської конференції в 1943 році, проголошуючи тост на честь дня народження Черчилля сказав: “Без цих машин, що поставлялися за ленд-лізом, ми би програли цю війну”.
Фактично обсяги поставок у десятки, а іноді й у сотні разів перевищували обсяги радянського виробництва: 106% від радянського обсягу виробництва алюмінію, 223% – олова, 480% – м’ясних консервів, 1020% – залізничних вагонів. Тому озвучена цифра у 7% від загального обсягу військового виробництва СРСР – це просто знущання й невдячність.
6. Львів – російське місто, а Бандера – німецький посіпака?
Не обійшлося в цій статті і без звичних російських наративів. Путін традиційно стверджує, що Степан Бандера був послідовником Гітлера ц розстрілював людей у Бабиному Яру. От тільки ОУН (б), а з 1942 року – УПА, які очолював Бандера, в’язень німецького концтабору Заксенгавзен, боролися проти нацистів. І проти совєтів. І за незалежну Україну, як би Путіну не хотілося називати їх “замаскованими під борців за незалежність”. А в Бабиному Яру німецькі солдати розстріляли в тому числі багато членів ОУН, серед яких була видатна українська поетка Олена Теліга.
Інший російський наратив – дуже тонкий і непомітний не дуже уважному окові. Коли Путін пише про міста, в яких мешкали євреї, і які були б охоплені нацистською окупацією в 1939-му, якби не Червона армія, він уживає назви не англійською, а мовою тієї держави, якій, за уявленнями Москви, має належати те чи інше місто. Так, наприклад, Вільнюс написано польською мовою – Wilno.
Скажете, це обґрунтовується тим, що Вільнюс, тоді належав Польщі і це історична назва? Аж ніяк. Львів на той час теж належав Польщі, але його назва написана російською – Lvov. Годі вже казати, що назви міст Києва, Харкова й Одеси також написані російською транслітерацією. Це дрібниця, але ця дрібниця демострує ставлення до незалежності певних країн, а також невмирущі територіальні претензії Росії до сусідів.
7. Росія – мирна держава?
І наостанок – багато важливого Путін понаписував і про сучасність, і треба розуміти, що це не історичний опус, а маніфест щодо майбутнього. Кремль указує, що зараз відбуваються значні зсуви у світовому ладові, і зазвичай це призводить до великих військових конфліктів. І це – непряма погроза.
Також Путін згадує право вето постійних членів Ради безпеки ООН, яке Росія так любить використовувати, і говорить, що право вето, розмови про скасування якого час від часу ведуться – є гарантією миру у світі, і що його скасування перетворить ООН на Лігу націй, яка була просто “говорильнею” і не впоралася зі своїм завданням, зробивши можливим початок Другої світової війни. І це теж непряма погроза.
Путін у контексті пандемії підкреслює, що “неприпустимо використовувати економіку як інструмент тиску та конфронтації”, й от на цьому моменті хочеться плескати в долоні: хто ще скаже, що санкції не працюють, а Росія так наростила власне виробництво, що міжнародна ізоляція для неї неважлива?
Тим часом Кремль анонсує новий масштабний проєкт про Другу світову війну, який, звісно, буде нафарширований маніпуляціями, аналогічними тим, які закладені у Путіновій статті. А ще – скликає зустріч постійних членів Радбезу й має заготовлені “ініціативи” щодо “миру”. Це означає, що наша гібридна війна триває. Входимо в новий період турбулентності.
Leave a comment