В 1978 році на радянські телеекрани вийшов документальний серіал знаменитого Романа Кармена – безпрецедентна на ті часи радянсько-американська копродукція за участю видатного американського актора Берта Ланкастера
Про це для “Радіо Свобода” пише Віталій Портников.
Із позицій радянської ідеології фільм допоміг західному глядачеві дізнатися правду про війну на Східному фронті. Але насправді ніякі факти у війні на Східному фронті від американців або англійців ніколи не приховували. А ось те, про що дізнався радянський глядач, дійсно було важливим – фільм наочно демонстрував, що без участі країн-союзниць, без їхньої допомоги Радянському Союзові перемога у Другій світовій війні була б неможливою.
Чи залишив цей фільм відбиток у свідомості мешканців Радянського Союзу? На моє здивування – а я дивився його дитиною – практично ніякого. Жителі Радянського Союзу вважали за краще – та й як могли інакше? – жити у світі пропагандистських кліше, які стверджували, що союзники не те щоб не допомагали, а навіть заважали Радянському Союзові перемогти.
Із роками – вже в путінській Росії – це викривлене трактування історії тільки посилиться, президент Росії стверджуватиме, що перемогу можна було отримати й без українців. А тепер, у новій статті Путіна, від внеску українців у перемогу залишилося хіба що прізвище Степана Бандери, в’язня гітлерівського концтабору, яке Путін впевнено ставить в один ряд із іменами справжніх колабораціоністів – Квіслінґа, Петена, Власова.
Одна з перших фотографій Степана Бандери після виходу на волю (спершу, із вересня 1941 року, перебував у нацистській тюрмі, а потім у концтаборі “Заксенгавзен”). Німеччина, 1946 року. Двоє його рідних братів – Василь й Олександр – були закатовані наприкінці липня 1942 року в концтаборі “Аушвіц”
Читайте також: Від Балтії до Криму: окупація, якої “не було”
Путінова стаття в журналі National Interest підтвердила, що російський президент продовжує дотримуватися сталінського трактування історії Другої світової війни. Головне, що хоче довести Путін – так це те, що у війні винні всі, а не тільки агресори.
Путін практично зрівнює спроби умиротворення агресора, які робили Велика Британія та Франція, що призвело до ганебного розділу Чехословаччини, і співучасть в агресії, після якого Гітлер і Сталін розділили Польщу.
Він зрівнює готовність Великої Британії та Франції виконати свої зобов’язання щодо Польщі й готовність Радянського Союзу вдарити в тил польської армії. У тому, що після цього удару Польська держава перестала існувати, він звинувачує керівників цієї держави, а не агресора.
Військовослужбовці нацистської Німеччини й СРСР віддають честь німецькому прапорові зі свастикою під час урочистостей у рамках військового параду з нагоди поділу земель, що належали до того Польщі. Брест-Литовський, 22 вересня 1939 року
Читайте також: Портников: Путінові все ще кортить розділити світ, а надто – Україну
Німецький і радянський офіцери потискають руки наприкінці Польської операції, 1939 рік. Фото ТАСС, яке було опубліковано у вересні 1940 року в газеті “Красная звезда” до першої річниці поділу території Польщі між Німеччиною та СРСР
Путін звично виправдовує окупацію Латвії, Литви та Естонії і зазначає: “Їхній вступ до СРСР був реалізований на договірних засадах, за згодою обраної влади. Це відповідало нормам міжнародного права й державного права того часу”.
Радянські війська окуповують Латвію. Рига, 17 червня 1940 рокуПотрібно зрозуміти, що Путіна цікавить не лише історія. Історія для нього – лише основа для виправдання власних завоювань і подальшої експансії.
У СРСР про роль країн-союзниць у Другій світовій війні намагалися не згадувати саме тому, що потрібно було пояснити сенс Холодної війни та “залізної завіси”. Путін своїм пасажем про країни Балтії виправдовує окупацію Криму, Абхазії, Південної Осетії, частини Донбасу, Придністров’я. Адже й зараз, із путінської точки зору, все відбувається “на договірних засадах, за згодою обраної влади” й “відповідає” міжнародному праву.
Схоже, що Путінові хочеться повернутися в 1945 рік, у часи поділу світу між великими державами. Ось чому він із такою ностальгією згадує про Ялтинську конференцію та з такою надією закликає до саміту керівників країн – постійних членкинь Ради безпеки ООН. Те, що звідтоді все безповоротно змінилося, схоже, Путіна не дуже цікавить – як і те, що зараз потрібно думати не про новий поділ світу, а про об’єднання зусиль перед коронавірусом й економічним крахом.
Путін немовби живе в минулому й намагається нав’язати це минуле іншим. Кому – за допомогою статей. А кому – як у випадку з Україною – за допомогою танків.
Leave a comment