У прикордонних районах Чернігівської області аналогове телевізійне мовлення, після його відключення на більшій території України, збережено до 30 червня. І ось цей термін спливає. А це означає, що потрібно вирішувати – відключити аналогову трансляцію, чи знову відтермінувати це рішення на деякий час, хоча б, до кінця року?
Представниця Нацради з питань телебачення й радіомовлення в Чернігівській області Ірина Сенченко сподівається, що аналогове мовлення у прикордонних районах ще збережуть як на територіях ыз особливим мовленням. Водночас вона визнає, що складно протистояти такій кількості російських телеканалів, доступ до яких на сьогодні в чернігівських прикордонних районах є легким і безкоштовним.
На Чернігівщині це питання з історією. Ще п’ять років тому в межах 20 км до українсько-російського кордону мовлення національних телеканалів було обмеженим. Бо в аналоговому форматі транслювалися тільки два українські телеканали, у цифровому – жодного. Водночас Росія забезпечувала мовлення 30 телеканалів (у прикордонні з боку РФ встановлена десь така ж кількість передавачів). І наразі мало що змінилося.
Читайте також: Журналісти виявили, що Медведчук є співвласником телеканалів “1+1” і “2+2”
Телебачення у селах залишається найпотужнішим джерелом інформації. І якщо молодше покоління активно користується інтернетом, то люди у віці 50+ залишаються консервативнішими та надають перевагу телевізорові. Обласні, районні газети на сьогодні значно поступаються перед ТБ обсягами охопленої аудиторії. Варто згадати й реформування “Укрпошти” із заміною в невеликих селах стаціонарних поштових відділень на пересувні. Як наслідок, непоодинокими стали випадки, коли суботні номери газет селяни отримують тільки наступного тижня. Тож наклади періодичних видань значно знизилися: у селах людям також не потрібні вчорашні новини.
Інша річ – телебачення. У багатьох сільських приватних господарствах немає водопроводу, та й елементарні зручності у дворі, однак господарі мають величезну “плазму” – як місцевий символ добробуту й заможності та “вікно” у великий світ. Багатьом сільським мешканцям довелося придбати супутникові “тарілки”, аби мати кращий сигнал і дивитися більше телеканалів. Кодування супутникового сигналу українських телеканалів посилило вплив пропаганди: якщо раніше чернігівці через “тарілки” дивилися як українські телеканали, так і російські, то зараз залишилися тільки канали країни-агресорки. У селах можна почути: “Там безкоштовно, а тут вимагають гроші”.Тому й дивляться там, де безкоштовно. Не замислюючись, що безкоштовним буває тільки сир в мишоловці.
Тож маємо непросту ситуацію, коли інформація українських мовників стала платною, а пропагандистські послання, фейки – безкоштовними.
Новгород-Сіверський – найпівнічніше в регіоні місто обласного значення, а тепер ще й центр одного з чотирьох новоутворених районів області. Таке рішення минулого тижня схвалено на центральному рівні із міркувань безпеки, адже до недружніх нам сусідів – всього нічого. На в’їзді в місто – кілька багатоповерхівок, які щільно заліплені супутниковими “тарілками”. Одразу зрозуміло, яке телебачення дивляться місцеві мешканці, і які інформаційні послання вони отримують щодня. Аналогічні “картинки” можна побачити в селах Семенівського, Ріпкинського, Городнянського, Корюківського районів.
Така ситуація з доступом до вітчизняних телеканалів та українського інформаційного продукту, що триває роками, без перебільшення може бути загрозою національній безпеці.
Читайте також: Владу застерегли від наступу на мову й культурно-інформаційний простір: “українці боронитимуть це за всяку ціну”
На початку червня Чернігівський міський голова Владислав Атрошенко, розпочавши підготовку до місцевих виборів, публічно на своїй сторінці у мережі Facebook заявив, що “доки ми при владі, “ЧНР” тут не буде”, і це викликало відверте нерозуміння в соцмережах, адже жодних підстав для таких заяв ніби немає. А втім волонтери застерігають, що суспільні настрої достатньо довго можуть бути прихованими, зважаючи на постійне “промивання мізків” й оцінку подій не із позицій нашої держави. Тож будь-якої миті це може зіграти не на користь України.
Про доступ до якісного конкурентоздатного телебачення говорить і голова однієї із прикордонних об’єднаних територіальних громад. Він упевнений, що найкращою профілактикою будь-яких сумнівів у головах є успішний розвиток громад, розбудова місцевої інфраструктури, насамперед доріг, українське телебачення та проукраїнська влада. Через це в багатьох громадах працюють або вже створили місцеві радіостанції.
Поки ОДА й регіональний представник Нацради з питань телебачення та радіомовлення ведуть перемовини щодо виділення коштів та будівництва у прикордонних районах Чернігівщини додаткових телевізійних веж для збільшення щільності покриття цієї території сигналом українських каналів, селяни вдома дивляться телевізори, але не українське ТБ. Мабуть, на цю ситуацію варто звернути увагу новому міністрові культури й інформаційної політики. І не просто звернути, а й урешті-решт належним чином відреагувати.
Leave a comment