На Мінському майданчику поповнення. Чотири представника – по два від Донецька та Луганська, запропонованих Києвом. Медійно позитивна історія, хайп тут у цілому вдався
Також це емоційно (але, на жаль, не в реальності) розмиває начебто “монополію” окупаційних адміністрацій на презентацію Донбасу, якої так прагне Росія. Тобто правильна історія, яку потрібно було почати до Нормандського саміту в Парижі. Тоді б це могло створити додатковий тиск на російську позицію.
Наразі “нове поповнення” жодних результатів не матиме. Росію цікавить або її сценарій врегулювання, або замороження конфлікту з підняттям ставок.
Водночас присутність чотирьох представників зміцнюватиме нашу тезу про необхідність участі внутрішньо переміщених осіб у місцевих виборах, проти чого категорично виступає Москва. І вибір представників теж невипадковий. Вони представляють певний спектр поглядів – залежно від перебігу консультацій у Мінську, можна буде розширити собі маневр, якщо ми, звісно, гратимемо у свою гру.
Слабким місцем цієї ініціативи є те, що участь “наших” тимчасово переміщених осіб і їхнє активне залучення в “діалог”, насамперед із представниками окупаційних адміністрації, РФ однаково представлятиме як свідчення “громадянського конфлікту” в Україні.
Читайте також: Переселенці у ТКГ нічого не змінять – Портников
Москві не вдалося надягнути нам на голову свій варіант зі створенням так званої консультативної ради – там легітимізація окупаційних адміністрацій, їхній прямий діалог із Україною та відповідно “громадянський конфлікт” були ключовими цілями. Але Кремль не збирається відступати від цього наративу. Пом’якшити, а тим паче скасувати санкції без цього Росії буде складно. Розрахунок на коронакризу не спрацював, і спільна відповідь голови Ради ЄС Мішеля та президента Єврокомісії фон дер Ляйен цьому найкраще підтвердження.
Сподівання на зміну позицій РФ щодо України та в цілому Заходу марні. Почитайте останнє інтерв’ю секретаря РБ РФ Патрушева. Начебто нічого нового, але варто. Мюнхенська промова Путіна порівняно із цим текстом матиме вигляд “збалансованої інтелектуальної провокації”.
Він каже про створення мережі “ворожих держав” навколо Росії та її розпад як мету Заходу. Росіяни бачить усе, що відбувається в Україні, як війну з нами та із Заходом на нашій території, а значить їх влаштовує свій варіант або ніякий. Всі, хто виступає проти конституційних змін у РФ, за словами Патрушева, звісно агенти й куруються ззовні.
Саме тому кепські стогнання Росії щодо начебто “відходу від Мінських домовленостей” теж спрямовані насамперед на внутрішню аудиторію напередодні перенесеного на 24 червня параду та голосування щодо конституційних поправок в РФ і на Захід.
У Москві розуміють, що Захід на цьому етапі хоче зберегти Мінські домовленості як рамку врегулювання, і далі підніматимуть ставки всіма можливими засобами. Україна буде не єдиним, але основним питанням у торгівлі Росії із Заходом, і дуже важливо, щоб це не відбулося через нашу голову.
Читайте також: “Якийсь дитячий садочок”: Казанський розповів про перше засідання ТКГ за участю переселенців
Росія розуміє, що попередня тактика не спрацювала через спротив громадянського суспільства в Україні та позицію наших друзів, і шукатиме інші опції – спостерігаючи за президентською кампанією у США та не полишаючи спроби зруйнувати солідарність усередині Євросоюзу. Не тільки домовлятися, а й розмовляти вона буде тільки із Заходом, а з нами – тільки у взаємодії із Заходом. А поважати почне, коли ми станемо частиною цього колективного Заходу.
Саме тому збільшення українського представництва, як офіційного, так і переселенців, на мінському майданчику не матиме жодного впливу на результати консультацій. Йдеться саме про консультації, адже реальні переговори там не відбуваються – для цього існує Нормандський формат та інші треки, наприклад США-РФ. Ця “ритуальна” імітація активності, медійний та емоційний хайп навколо консультацій можуть допомогти виграти час, однак у Кремлі це теж добре розуміють.
Ключовими питаннями для Росії є збереження впливу на Донбасі, примушення Києва до прямого діалогу в будь-якій формі та використання “особливого статусу” для запуску федералізації та подальшого розпаду України. Очевидно, що досягнення компромісу стосовно цих питань неможливе, тому предмет можливої домовленості між Росією з одного боку й нами та Заходом з іншого є тимчасове замороження і переведення відкритої війни у гібридну форму. Це означатиме, що РФ і надалі послідовно та жорстко намагатиметься дестабілізувати та роз’єднати Україну, але сфокусується на гібридних методах.
Для досягнення такої домовленості Кремлю потрібно розуміти, яка адміністрація буде в Білому домі наступні чотири роки, та наскільки ЄС зможе зберігати солідарність всередині та з новою/старою американською адміністрацією. Це буде зрозуміло за декілька місяців.
Якщо сенс “симуляції” діяльності на мінському майданчику – перечекати ці місяці, то це зрозуміла тактика, але в Росії точно прагнутимуть підняти ставки перед наступними розмовами. До цього потрібно бути готовими і за жодних обставин не повторювати таких помилок як домовленість щодо так званої консультативної ради, які руйнують довіру з нашими друзями та партнерами. А вона нам потрібна як ніколи.
Leave a comment