Президент Туреччини Реджеп Ердоган повідомив про досягнення домовленостей щодо створення спільного турецько-російського центру з контролю й моніторингу режиму за припиненням вогню в Нагірному Карабасі
Про це для “Еспресо” пише Віталій Портников.
Ці домовленості підтверджують й у Кремлі. І, поза всяким сумнівом, вони викличуть новий потік коментарів про послаблення ролі Росії та посилення ролі Туреччини на пострадянському просторі.
Читайте також: Росія реалізовує в Карабасі операцію відплати
Проте неупередженому спостерігачеві неважко помітити, що сама ідея існування центру значно відрізняється від інформації, яка виходила від президента Азербайджану Ільгама Алієва в перші години після досягнення домовленості про припинення вогню в Нагірному Карабасі. Алієв говорив про російських і турецьких миротворців. А це все ж таки не те ж саме, що російсько-турецький моніторинговий центр. Миротворці – це коли на території Азербайджану, більш того – безпосередньо в зоні конфлікту присутні військові обох країн. Моніторингової центр – це коли турецькі офіцери разом із російськими спостерігають за тим, як сторони дотримуються досягнутих домовленостей. А якщо врахувати, що моніторинговий центр розташовуватиметься поза зоною конфлікту, то російським і турецьким офіцерам доведеться спостерігати саме за діями азербайджанської армії, а не за карабаськими силами, якщо ці сили взагалі тепер збережуться.
Алієва можна зрозуміти. Він став першим азербайджанським президентом, який впустив на територію країни російські війська, виведені з території Азербайджану за першого й останнього націонал-демократичного президента країни Абульфаза Ельчибея. Саме Ельчибеєве падіння, що сталося за безпосередньої участі Кремля, призвело до встановлення в Азербайджані правління сім’ї Алієвих, другим представником якої є чинний президент. Він не може не пам’ятати, за яких обставин став президентом Азербайджану його батько. Тому Алієву дуже кортить убезпечити себе від можливих російських провокацій. Тому йому й потрібні були турецькі миротворці.
Читайте також: Росія нав’язуватиме Україні сценарій, який успішно втілює в Нагірному Карабасі – Портников
Але турецьких миротворців в Азербайджані не буде. Будуть офіцери турецького генштабу, позиція яких щодо Баку залежатиме від того, як спрацюються між собою Путін й Ердоган. Навіть більше – сам факт того, що рішення про створення спільного центру Москва й Анкара ухвалили без участі азербайджанських представників, уже говорить про те, як Росія й Туреччина насправді ставляться до суверенітету Азербайджану. Це приблизно те ж саме, як якби Росія й Німеччина ухвалили рішення відкрити спільний моніторинговий центр у Дніпрі або Харкові й просто поінформували би про це українську сторону.
При цьому потрібно зрозуміти, що сьогодні ніяких проблем із самою появою центру Азербайджан не матиме. І Путін, й Ердоган є зацікавленими у збереженні в Азербайджані правління Алієва. Тому що це зрозумілий їм лідер, президент авторитарного штибу, здатний маргіналізувати опозицію та домовлятися про позицію своєї країни одноосібно, без врахування думки суспільства. Проблеми почнуться, якщо ситуація зміниться, якщо в Алієва виникнуть складнощі, якщо з’являться передумови до демократизації Азербайджану. Ось тоді ми і зрозуміємо, яку реальну роль зіграють у долі цієї країни російські миротворці в Карабасі й російсько-турецький моніторинговий центр.
Leave a comment