Білорусь у своєму розвитку дійшла до певної межі, яка пов’язана із завершенням Лукашенкової ери
І питання навіть не в тому, чи зможе “бацька” вкотре чи то отримати підтримку білоруського населення на виборах, чи то сфальсифікувати її. Є очевидна річ: образно кажучи, плід уже перезрів, тобто продовження ще на декілька років Лукашенкового правління Білоруссю буде відвертим політичним перебором.
Зараз немає жодного сумніву в тому, що білоруське суспільство втомилося бачити одне й те саме обличчя на екрані. До речі, від того ж утомилися й росіяни… Власне, Росія та Білорусь сьогодні рухаються вперед однаковим шляхом – шляхом поступового підігріву широкої незгоди в суспільстві.
Читайте також: Суперниця Лукашенка на виборах виступила за денонсацію союзної угоди з РФ
Втім, думаю, що майбутні президентські вибори в Білорусі надзвичайної ролі не зіграють. Якщо Лукашенко в результаті них знов залишиться при владі, це просто стане останньою сторінкою в цій давній і довгій п’єсі, яка добігає кінця.
На мою думку, ті опозиційні процеси, які зараз бачимо в Білорусі, ще не мають того загальнонаціонального масштабу, щоби спричинити зміну влади у країні, тобто усунути від керма Лукашенка. Адже, як і раніше, велика частина білоруського суспільства продовжує вірити Лукашенкові, що й буде основою його електорального успіху цього разу.
Проте це зовсім не означає, що білоруська опозиція повинна зупинитися – навпаки, вона мусить робити висновки з того, що відбувається, викристалізовуватися, формувати своїх адекватних лідерів. Оскільки ті білоруські “опозиціонери”, яких ми зараз бачимо, насправді є доволі умовними, тому що здебільшого вони – промосковськи налаштовані політики, які залежать від Росії або фінансово, або політично, або ідеологічно. А отже в разі приходу таких політиків до влади в Білорусі чекати якихось надзвичайностей і кардинальних змін не доводиться.
Читайте також: Суперниця Лукашенка на виборах відповіла на “болюче” запитання про Крим
Зокрема й у разі їхнього приходу до владу нічого не зміниться й у відносинах Мінська та Києва. Так, звісно, це буде певним кроком уперед, але навряд чи серйозним і помітним для нас. Тобто для України зараз немає особливої різниці, чи то залишиться Лукашенко, чи то до влади в Білорусі прийде хтось інший із нинішніх опозиційних лідерів.
Лукашенко перестає бути легітимною політичною фігурою, навіть у разі перемоги на виборах (хоча того, що насправді відбудеться на білоруських виборах, ми ніколи не дізнаємося). Серед позитивів Лукашенка є те, що він є більш-менш стабільною фігурою, а це в політиці важливо. Натомість про нові політичні фігури ми майже нічого не знаємо й не розуміємо, що та хто стоїть за ними, які їхні реальні політичні програми, що вони думають із принципових для України питань, як вони бачать подальші українсько-білоруські відносини, а також відносини Мінська й Москви, яке їхнє ставлення до Євросоюзу й НАТО, яка в них позиція із безпекових питань. Усі ці питання наразі без відповіді. Тому стверджувати, що будь-яка нова фігура в Білорусі буде кращою за Лукашенка, доволі ризиковано.
Тому, я думаю, українсько-білоруські відносини поки що складатимуться так само, як і зараз. Але вже цілком очевидно, що білоруська опозиція почала прокидатися від летаргічного сну, стане діяти системніше, організовано й логічно, матиме якусь більш-менш адекватну та зрозумілу програму. І, можливо, через один виборчій період у Білорусі можна буде сподіватися на якісь зміни. Поки що, на жаль, у Білорусі лише спорадичні сплески незадоволення, які нездатні змінити систему.
Leave a comment