Коли Володимир Путін – попри важку епідеміологічну ситуацію у Росії – ухвалив рішення принести підданих у жертву молохові “побєдобєсія” і провести парад на Червоній площі, він усе ще продовжував розраховувати, що залишається впливовим світовим лідером, запрошення якого просто не можна буде проігнорувати
Про це для “Еспресо” пише Віталій Портников.
І якщо в охоплену епідемією Москву все ж побояться приїхати західні лідери, то принаймні для керівників країн пострадянського простору Путін залишиться “альфа-самцем”, якого не можна не послухатися. Саме тому у Кремлі вважали, що самі вирішують, кого удостоїти честі бути запрошеним, а кого ні – і демонстративно відмовили в такому запрошенні Володимирові Зеленському, який “неправильно” висловлюється щодо “справжніх” причин початку Другої світової.
Читайте також: Портников: Путінові все ще кортить розділити світ, а надто – Україну
Але злочинний парад тільки підкреслив міжнародну ізоляцію “Дєда Побєда”, як іронічно називають постарілого Путіна самі росіяни. До Путіна приїхали тільки ті, хто не приїхати просто не міг. У підсумку парад Путін дивився в оточенні семи президентів. Якщо не брати до уваги, звичайно, очільника окупованої Абхазії Аслана Бжанію – але і йому в Кремлі не радіють: позбавив влади путінського ставленика.
Приїхали ті, хто не міг не приїхати. Єдиний гість із “зовнішнього” світу – тобто не із СНД – президент Сербії Александр Вучич, який успішно поєднує європейську інтеграцію своєї країни з імітацією перед своїм довірливим електоратом “дружби” з Росією та відразу ж після Москви вирушить до Вашингтона, для участі вже в реальній політиці – зустрічі з прем’єром Косово Абдуллою Хоті.
І посередником на цій зустрічі буде Дональд Трамп, а не Путін. Із Путіним – солдатики, із Трампом – майбутнє Сербії. Однак у Москві Вучича тепер називають “головним іноземним гостем року”, як же – він ж все-таки “справжній” президент, а не якийсь там пострадянський правитель. А ось сусід Вучича, президент Хорватії Зоран Миланович, який також збирався на парад, до Москви не долетів – у нього “зламався літак”.
Читайте також: Нардепка вказала на сім слабких місць нового путінського темника про Другу світову
Із країн пострадянського простору приїхало всього шість президентів із дев’яти. Президент Туркменістану Гурбангули Бердимухамедов злякався карантину після повернення з Москви – а це завадило б йому відзначити власний день народження. Прем’єр-міністр Вірменії Нікола Пашинян і президент Азербайджану Ільхам Алієв – вони планували власну зустріч у Москві – пояснили свою відмову складною епідеміологічною ситуацією у своїх країнах. Путін залишився навіть без найближчих союзників, приїхали ті, хто просто не зміг відмовитися.
Білоруський президент Олександр Лукашенко, який готується до чергових псевдовиборів і не хоче, щоб Москва перешкодила йому зберегти владу. Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв, який розраховує на підтримку Москви у своїх спробах стати “справжнім” президентом, а не тінню реального правителя Казахстану. Президент Киргизстану Сооронбай Жеенбеков, який тільки що посадив свого попередника на 11 років і потребує схвалення. Президент Молдови Ігор Додон, який готується до виборів і для якого підтримка Путіна – головний політичний (і не тільки) капітал. Президент Таджикистану Емомалі Рахмон, який уже почав операцію з передачі влади синові й потребує розуміння своїх монархічних починань. Ну і президент Узбекистану Шавкат Мірзійоєв, який постійно демонструє, що, на відміну від свого попередника, вміє дружити з усіма – і з Заходом, і з Росією, і з сусідами. Ось і всі гості.
Міжнародний авторитет Володимира Путіна звузився до щілини.
Leave a comment