14 червня Сухопутні війська Збройних сил США відзначили 245 років із дня їхнього створення. Святкування не були настільки гучними, як могли би бути, через збереження загрози поширення COVID-19
Попри такий поважний вік, Сухопутні війська США з упевненістю дивляться в майбутнє. На сьогодні даний вид військ перебуває у процесі чи не наймасштабнішої трансформації з часу завершення В’єтнамської війни майже 50 років тому. Ціль амбітна, але реалістична – на 2028-2030 роки бути технічно й організаційно готовими воювати та перемагати в конфліктах високої інтенсивності. Іншими словами, ефективно боротися з нездоровими амбіціями насамперел Росії чи Китаю на міжнародній арені.
Черговий етап модернізації Сухопутних військ означає зміни одразу в декількох напрямках. Це й організаційний вимір – створення підрозділів і з’єднань нового типу. І доктринальний напрям – розробка й упровадження шляхом інтенсивних тренувань нових підходів ведення операцій. Це врешті-решт і масштабне переозброєння, яке має дати військам надійні й ефективні інструменти завдання ворогові вогневого ураження.
Контури програми переозброєння Сухопутних військ США вперше були озвучені восени 2017 року. Роботи ведуться за шістьмома окремим напрямкам. Проте найпріоритетнішим є нарощення потужності ракетних військ та артилерії (РВтА) Сухопутних військ.
Американські армійці завше надавали значної уваги вогневій могутності, яку представляли спочатку артилерія, а тоді й ракетні війська. Проте після завершення Холодної війни ракетні війська й артилерія Сухопутних військ США почали занепадати.
Цьому є дві причини. Перша – армійська й тактична авіація США почала перебирати на себе функцію вогневої підтримки наземних підрозділів в умовах того, що в супротивників США не було потужних систем ППО. Друга – американці були змушені протидіяти не іншим великим державам у рамках повномасштабних війн, а повстанцям і терористам.
Читайте також: Захід припустився фатальної помилки, подарувавши Китаєві сваволю щодо Гонконгу
У таких конфліктах роль РВтА зводиться в найкращому разі до дуже одиночних точкових ударів ствольної артилерії. Про ракетні війська взагалі говорити нічого в таких умовах. Оперативно-тактичні комплекси типу ATACMS (дальність до 300 км) були просто надпотужними для відповідних завдань.
Водночас поки американці зав’язли в конфліктах із повстанцями й терористами на Близькому Сході, їхні супротивники – РФ і КНР – почали нарощувати потужність своїх ракетних військ. На сьогодні Сухопутні війська РФ повністю переозброїли свої ракетні бригади на оперативно-тактичні ракетні комплекси “Искандер-М” (дальність 500-650 км). За різними оцінками, КНР накопичила арсенал балістичних і крилатих ракет із дальністю до 5500 км у кількості від 1400 до 2100 одиниць.
У Сухопутних військах США так і залишилася стара балістична ракета ATACMS із дальністю не більше 300 км.
Американці швидко зрозуміли, що їхні головні потенційні супротивники, просто можуть перегравати їх за дальністю завдання ударів критичної миті. Із цим США не готові миритися, адже ніхто не захоче ризикувати власними військовими, яких ворог зможе обстрілювати своїми ракетами, а сам при цьому бути недосяжними для американських систем через різницю в дальності не на користь балістичної ракети Сухопутних військ США.
Як наслідок, виник проєкт оперативно-тактичної балістичної ракети PrSM (Precision Strike Missile), яка має замінити ATACMS. Дальність роботи цієї системи на першому етапі розробки має складати до 500 км.
Нова ракета вийшла менш габаритною завдяки новим технологіям, але при цьому потужнішою. Як наслідок, реактивна система залпового вогню HIMARS зможе приймати дві ракети PrSM замість одної ракети ATACMS. А пускова установка М270А1 зможе приймати чотири ракети PrSM замість двох ракет ATACMS. При цьому на відміну від ОТРК “Искадер-М”, де кожна із двох ракет завантажується окремо на пускову установку, ракети PrSM ідуть пакетом по дві одиниці, що зменшуватиме час на перезавантаження, збільшуючи живість системи й покращуючи темп завдання ударів.
На сьогодні компанія Lockheed Martin завершила перший етап тестових пусків ракети PrSM. Всі три пуски пройшли вдало. У рамках тестів було підтверджено всі заявлені техніко-тактичні характеристики. Нова фаза тестів включатиме три пуски чотирьох ракет PrSM – зокрема в рамках одних стрільб буде одразу запущено дві ракети із пускової установки. У рамках другої фази тестувань ракети її запускатимуть на максимальну дальність у 500 км. Такі активні тестування спричинені тим, що на 2023 рік Сухопутні війська планують розгорнути перші 30 оперативно-тактичних ракет PrSM у чинних з’єднаннях.
Але 2023 рік буде лише кінцем першої фази розвитку PrSM. Сухопутні війська США і компанія Lockheed Martin планують далі розвивати її потенціал. У 2023-му система PrSM зможе працювати лише по стаціонарних цілях – аеродроми, штаби, скупчення техніки й солдат, логістичні центри.
Читайте також: Німеччина наголосила, що Трамп надсилає хибний сигнал Росії та шкодить безпеці НАТО
Проте американські армійці хочуть мати балістичну ракету, яка зможе боротися із різними типами цілей – зокрема й маневренішими. Для цього ракету PrSM мають обладнати голівками самонаведення, які дозволятимуть виявляти та знешкоджувати радіолокаційні станції систем ППО й надводних кораблів. Перші тести такої голівки самонаведення вже відбулися в червні 2020 року.
Поява ракети PrSM версії 2.0 – тобто в конфігурації, яка зможе боротися із ворожими кораблями та системами ППО – буде справжнім проривом. Спочатку нова балістична ракета має зробити Сухопутні війська більш самодостатніми від авіації та флоту США у плані спроможності вести бойові дії високої інтенсивності. А з новою голівкою самонаведення PrSM допомагатиме іншим видам військ у реалізації їхніх цілей. Осліплення систем ППО через знищення радарів виявлення й супроводження цілей дозволить працювати в небі над ворогом навіть американським літакам четвертого покоління.
Боротьба із ворожими кораблями зменшить небезпеку для кораблів американського флоту. Не виключено, що PrSM зможе боротися й із наземними протикорабельними ракетними комплексами, також знаходячи та знищуючи їхні радари виявлення та супроводження цілей.
Якщо раніше авіація та флот своїм вогнем допомагали Сухопутним військам США просуватися, то тепер американські армійці створюватимуть кращі умови для діяльності власних флоту й авіації. Виникає такий собі ефект синергії або спроможність боротися в різних вимірах війни (multi-domain warfare).
Інший напрямок робіт із покращення балістичної ракети PrSM включатиме збільшення дальності цієї ракети. Мова йде про вихід на позначку в 700-750 км. Цього планують досягнути за рахунок кращих видів пального та якісних двигунів, які ощадливіше використовуватимуть нове пальне. До робіт у цій фазі можуть залучити й компанію Raytheon, яка в березні 2020 року вибула зі змагання на створення перспективної балістичної ракети для Сухопутних військ США.
Цікаво, що роботи із другого (нова голівка наведення) та третього (збільшення дальності ракети) етапів провадитимуть паралельно. І не виключено, що спочатку PrSM збільшить дальність роботи, а потім отримає можливість працювати по різних типах цілей, зокрема й рухомим.
Але так чи інакше, на кінець 2020-х років, Сухопутні війська США отримають такий собі справжній “швейцарський ніж” у формі балістичної ракети PrSM, який дозволить ефективно боротися із різними озброєннями в арсеналі РФ.
Leave a comment