Наприкінці березня, коли епідемія Covid-19 поширилася по всьому світу, а кількість підтверджених випадків стала вимірюватися сотнями тисяч, багато хто звернув увагу на підозрілий збіг.
У різних країнах захворювання поширюється з різною швидкістю. І чомусь коронавірус, принаймні на перший погляд, має значно меншу активність в країнах, де дітям обов’язково робили щеплення від туберкульозу вакциною БЦЖ.
Що це – простий збіг обставин? Чи тут є певна закономірність?
Враховуючи масштаб епідемії та страх перед новим вірусом, який у багатьох лише підживлюється через запроваджені по всьому світу безпрецедентні обмежувальні заходи, у соцмережах та довкола наукових сайтах миттєво стали з’являтися різноманітні версії.
Хтось цілком серйозно вважає, що винайдена 100 років тому вакцина проти туберкульозу може заразом захистити і від коронавірусної інфекції, про існування якої вчені не знали ще у грудні минулого року.
Інші ж, навпаки, твердять, що жодного зв’язку немає і бути не може, а збіг є випадковим, імунітет до коронавірусу, який начебто дає вакцина, і в який багатьом хочеться вірити, – вигадка, і жодних наукових доказів цьому немає.
Так що каже наука і що ми знаємо напевне?
Навигация по статье
Підозрілий збіг
Приблизно до середини лютого, поки практично невідома хвороба поширювалася лише в Китаї, здавалося, що новий вірус косить усіх без виключень, щоправда, частіше надаючи перевагу чоловікам.
Проте коли вірус дістався найвіддаленіших куточків планети, стало очевидно, що в різних країнах епідемія розвивається по-різному.
Десь – як в Італії та США – кількість підтверджених випадків зараження і померлих починає зростати погодинно. А десь – наприклад, у Японії чи Таїланді – епідемія поширюється набагато повільніше, хоча перших хворих там виявили значно раніше.
На це впливає багато факторів. Величезну роль тут відіграє середній вік населення, а також культура, стан системи охорони здоров’я, досвід раніше пережитих епідемій, тощо. Крім того, перебіг епідемій у конкретних країнах залежить і від того, як організовані тестування, статистика і поширення інформації.
Разом з тим, низка вчених та аналітиків припустили, що є ще один фактор – швидкість розвитку та важкий перебіг епідемії у тій чи іншій країні корелюється з тим, чи роблять там обов’язкові БЦЖ дітям.
Ця теорія базується, головним чином, на публічній статистиці зараження коронавірусом.
Медики, які проводять дослідження, кажуть, що наявність БЦЖ у конкретної людини абсолютно точно не дає імунітету до нового вірусу. Вакциновані пацієнти є й серед важкохворих, і серед померлих від Covid-19.
Водночас не можна виключати, що під час пандемії щеплення може виявитися корисним в національних масштабах. Принаймні, попередні дані не суперечать цій теорії.
Перше профільне дослідження на цю тему було оприлюднено наприкінці березня групою вчених з Нью-Йорка. Воно ще не було офіційно відрецензовано іншими вченими, які працюють у цій галузі, проте автори дослідження роблять досить сміливу заяву.
“Наші дані дозволяють припустити, що вакцинація БЦЖ, імовірно, значно знижує летальність, пов’язану з Covid-19, – пишуть вони. – Ми також виявили: що раніше та чи інша країна почала практику вакцинації БЦЖ, то суттєвіше знижується кількість смертей на кожен мільйон жителів”.
Епідеміологи з Університету Техасу провели ще більш масштабне дослідження і дійшли того ж висновку після вивчення статистики 178 країн. За їхніми підрахунками, кількість інфікованих на душу населення в країнах з обов’язковою вакцинацією проти туберкульозу приблизно у 10 разів менша, а жертв Covid-19 – у 20 разів менше, ніж там, де БЦЖ більше не роблять.
Що ж це за вакцина, що в ній особливого?
“Щеплення від усього”: перша спроба
Розроблену у Франції ще у 1921 році, БЦЖ (від французької Bacillus Calmette-Guérin – бацила Кальмета-Герена) і сьогодні вважають єдиним доступним та ефективним щепленням від туберкульозу, що його рекомендує ВООЗ.
Вона діє так само, як і будь-яка інша вакцина. Здоровій людині вводять послаблений збудник інфекції, аби “познайомити” організм із потенційною небезпекою та виробити специфічний імунітет.
Специфічний – означає спрямований проти якогось конкретного вірусу чи бактерії, які викликають те чи інше захворювання. Саме тому щеплень так багато: для кожної хвороби – своя.
Вакцина БЦЖ розроблена саме для захисту від туберкульозу, і ні від чого іншого не може і не повинна захищати.
Проте двоє вчених Петер Аабі та Христина Стабел Бенн (обидва з Данії, але працюють переважно у Гвінеї-Бісау) впродовж років вивчають ефекти вакцинаци й твердять, що вона забезпечує ефективний захист і від інших хвороб, зміцнюючи імунітет загалом.
Якщо вірити їхнім дослідженням, які тривають вже кілька десятків років, люди, вакциновані БЦЖ, стають в середньому на 30% менш чутливими до усіх відомих науці інфекцій без винятків. Це стосується і патогенного вірусу, бактерій та грибків – байдуже: імовірність зараження знижується майже на третину.
Втім, усі ці роки наукова спільнота ставилася до роботи Аабі та Бенн досить прохолодно. Їхні публікації у наукових журналах неодноразово критикували за неточності методології, а проведене у 2014 році масштабне дослідження ВООЗ остаточно встановило: якщо у БЦЖ і якісь додаткові переваги, то вони є настільки малими, що їх не варто враховувати.
На цьому дискусію можна було б вважати закритою. Проте у 2020 році розпочалася пандемія, і вчені помітили неочікувані цифри та дивні кореляції.
Італія, США … хто наступний?
У світі не так багато країн, де вакцинація від туберкульозу ніколи не була обов’язковою. Їх можна перерахувати буквально на пальцях: Бельгія, Італія, Канада, Ліван, Нідерланди і США.
БЦЖ там роблять вибірково – окремим категоріям населення і лише як рекомендовану.
Дві країни з цього списку є серед сумних лідерів за кількістю підтверджених випадків Covid-19. У США живуть понад чверть усіх “офіційно інфікованих”. В Італії, населення якої у п’ять разів менше, – кожен десятий.
Ще три країни не входять у першу десятку за абсолютними цифрами, але йдуть одна за одною одразу після ТОП-10. Бельгія – на 11 місці, Нідерланди – на 12, Канада – на 13.
При цьому всі три сильно випереджають, скажімо, Японію чи Таїланд, де населення є у кілька разів більшим, а перші випадки коронавірусу були зафіксовані набагато раніше. Якщо у 126-мільйонній Японії за весь час епідемії від Covid-19 померли менш як 100 людей, то в 11-мільйонній Бельгії – вже понад 2 000.
В російському Інституті економічного аналізу, заснованому економістом Андрієм Ілларіоновим, вивчили статистику померлих та інфікованих із 36 країн, де “спалах” епідемії коронавірусу розпочався понад місяць тому, і порівняли їх із політикою вакцинації у цих країнах.
Проведені інститутом розрахунки показали: в шести “невакцинованих” країнах епідемія Covid-19 поширюється значно швидше, ніж в країнах, де БЦЖ досі роблять обов’язково. Як за загальною кількістю інфікованих на 1 млн населення, так і за кількістю померлих.
Країни, де раніше щеплення робили геть усім, але в якийсь момент припинили, за кількістю виявлених випадків не поступаються “невакцинованим”, проте частка смертельних випадків там є у кілька разів меншою.
Схожий аналіз провели й експерти Інституту біології розвитку РАН. Там країни розділили не на три, а на дві категорії: ті, де обов’язкова вакцинація БЦЖ не здійснюється вже принаймні 30 років (Бельгія, Німеччина, Іспанія, Нідерланди, Швейцарія), і ті, де вона і досі входить до національного календаря щеплень, як у ЄС (Болгарія, Угорщина, Латвія, Польщі, Румунія, Словаччина), а також в інших регіонах (Гонконг, Індонезія, Казахстан, Китай, Мексика, Філіппіни, Південна Корея, Японія).
На відміну від інституту Ілларіонова, біологи свідомо не включили до списку США та Росію, де епідемія розпочалася пізніше. Проте в решті результати досліджень виявилися дуже подібними.
Копирайт изображенияВВС
“У другій групі поширення Covid-19 було суттєво нижчим, що підтверджує гіпотезу про можливу протективність вакцини БЦЖ проти Covid-19”, – йдеться у листі, який російські вчені відправили в журнал Lancet.
Водночас експерти ІБР РАН підкреслюють: “Різниця між цими групами країн потенційно може бути зумовлена іншими факторами і лише опосередковано може бути пов’язано з вакцинацією БЦЖ”.
Пастка цифр
Чи можливо, що настільки очевидний зв’язок, підтверджений одразу кількома дослідженнями, можна пояснити якимись іншими причинами?
Безумовно. І статистика знає купу подібних прикладів. Наприклад, кількість пожежних машин, спрямованих на місце пожежі, напряму корелюється із збитками від пожежі, адже обидва показники залежать від масштабів пожежі. Проте це зовсім не означає, що збитки можна зменшити, якщо надіслати на місце пожежі менше пожежних машин.
Професор ІБР РАН Ірина Лядова наводить два можливих альтернативних пояснення щільного зв’язку між БЦЖ і поширенням коронавірусу.
По-перше, обов’язкову вакцинацію БЦЖ здійснюють країни із відносно високим рівнем захворювання на туберкульоз. Багато з них (хоч і далеко не всі) – не дуже заможні держави, а це може знижувати рівень і якість тестування і створювати видимість кращої ситуації із Covid-19.
По-друге, на масштаб епідемії в різних країнах сильно впливає швидкість запровадження та рівень карантинних обмежень.
“Ми не можемо повністю виключити наявність зв’язку між цим показником та політикою вакцинації БЦЖ, оскільки обидва показники залежать від особливостей організації епідеміологічних служб та систем охорони здоров’я, які склалися історично”, – зазначає науковець.
“Таким чином, повністю виключити те, що в країнах, які застосовують вакцину БЦЖ, більш сприятливий перебіг епідеміологічного процесу пов’язаний не безпосередньо з протективною активністю БЦЖ, а з іншими факторами, поки не можна”, – твердить професор Лядова.
“Натренований імунітет”
Чи є у біологів в принципі якісь фундаментальні причини припускати, що протитуберкульозна вакцина може допомогти при інших вірусних інфекціях?
Такі причини є, і вперше цей механізм був описаний у статті, опублікований в журналі Science у 2016 році. Її автори з Нідерландів висловлювали припущення, що пам’ять нашої імунної системи може формуватися не лише через мутації або рекомбінації якихось генів (саме так працює щеплення), але без фактичних змін у ДНК.
Робота групи вчених із Нідерландів так і називалася: “Натренований імунітет”, але про БЦЖ там не було жодного слова. Проте перевірити свою теорію дослідники вирішили саме за допомогою цього щеплення (і подвійного сліпого тестування).
У підсумку їм вдалося на практиці довести, що БЦЖ може захистити організм і від інфекцій, які не мають до туберкульозу жодного стосунку. Спочатку це спрацьовувало із жовтою лихоманкою, а потім – з іншими вірусами. Вакциновані заражалися рідше контрольної групи, і навіть коли підхоплювали інфекцію, хворіли не так тяжко і швидше одужували.
Але як щодо коронавірусу? Чи означає це, що БЦЖ і тут може мати аналогічний ефект?
Усі експерти підкреслюють: стверджувати, що вакцина дійсно робить людей менш чутливими до вірусу SARS-CoV-2, можна буде лише за результатами клінічних досліджень.
Це єдиний науковий спосіб перевірити, чи має виявлена кореляція причинно-наслідковий зв’язок.
“Так, це лише кореляція, але гіпотеза має під собою науковий ґрунт у вигляді як нещодавніх, так і досить старих досліджень, опублікованих у серйозних журналах,- вважає професор кафедри імунології МДУ і член-кореспондент РАН Дмитро Купраш. – Медики правильно роблять, що перевіряють цю гіпотезу”.
Випробування вже почалися і відбуваються одразу у кількох країнах. В Австралії, де БЦЖ не роблять вже майже 40 років, щеплення планують зробити 4 000 молодим медичним працівникам.
Хоча професор Школи системної біології в американському Університеті Джорджа Менсона Анча Баранова висловлює сумніви, що захисний ефект БЦЖ від важкого перебігу хвороби можна буде переконливо довести на дорослих. Є чимало доказів того, що щеплення, зроблене у дитинстві, є більш ефективним.
В очікуванні результатів
У російському НДІ вакцин і сироваток підтверджують: докази зв’язку вакцинації БЦЖ із зниженням ризику різних немікобактеріальних інфекцій, алергій, онкологічних захворювань і загальної смертності дійсно існують.
“Подібні неспецифічні ефекти вакцинації БЦЖ можуть бути опосередковані клітинами уродженої імунної системи, а не специфічними Т-клітинами пам’яті”, – пояснює директор інституту, член-кореспондент РАН Оксана Світич.
Якщо не заглиблюватися у подробиці, то після щеплення клітини уродженого імунітету досить довгий час залишаються в активованому стані: вони виділяють речовини, які перешкоджають запаленню, і набувають властивість “посувати” імунну відповідь, захищаючи від будь-яких бактеріальних та вірусних інфекцій.
Крім того, вакцина може стимулювати так званий гетерологічний імунітет, одночасно активуючи і специфічні Т-лімфоцити інших антигенів.
“Таким чином, вакцинація БЦЖ не може давати специфічного захисного імунітету проти коронавірусу, але можливий неспецифічний захисний вплив внаслідок активації системи уродженого імунітету”, – каже Світич.
У той таки час вона вважає, що навіть у цьому випадку “це навряд чи вплине на швидкості розповсюдження епідемії в країнах із різним підходом до вакцинації проти туберкульозу”.
Чи це дійсно так, можна буде сказати лише за результатами ретроспективних досліджень, коли пандемія буде позаду. Навіть результати поточних клінічних досліджень з’являться не раніше кінця грудня.
Микола Воронін
bbc.com
Leave a comment