Стратегія гопників: як Лукашенко та Путін атакують Європу

Навіщо самопроголошений президент Білорусі Александр Лукашенко пішов на таке різке загострення “шантажу мігрантами”? Це питання наразі турбує всю Європу, адже від відповіді можна намагатися прогнозувати дії офіційного Мінська.

І це далеко не єдине питання, що виникає в контексті дій білоруського режиму. Наскільки він наразі залежний від РФ? До якої межі Владімір Путін буде підтримувати Лукашенка в його конфлікті з Європою? Чи піде Кремль на усунення Лукашенка та його заміну на особу з менш токсичною репутацією?

Пише Юрій Панченко для “Європейської правди”, інформує UAINFO.org.

Зрештою, як ця криза виглядає зсередини Білорусі? Що білоруси думають про нинішнє загострення та якими є їхні настрої?

Ці питання ми поставили відомому білоруському журналісту Валерію Калиновському.  

Відповіді на ці та багато інших питань можна не лише прочитати, але й послухати.

Чому Лукашенко пішов на створення міграційної кризи?

З першого погляду це загострення виглядає для нього нелогічним. Адже наразі Лукашенку потрібне хоч якесь примирення в суспільстві після драматичних подій минулого року та міжнародної ізоляції.

Лукашенку треба якось налагодити зв’язки з Заходом, проте він не знає іншої мови, крім мови ультиматумів. Він думає, що Європа слабка, якщо він натисне – вона поступиться, будуть скасовані санкції, з ним почнуть розмовляти та визнавати легітимним президентом.

Є ще один аргумент. Усі ці події, пов’язані як з міграційною кризою, так і з посадженим у Білорусі літаком Ryan Air – все це зроблено для того, щоб відволікти і Білорусь, і міжнародну спільноту від внутрішньої кризи, від проблеми нелегітимності самого Александра Лукашенка, від того, що не було чесних виборів і що він і надалі утримує владу в незаконний спосіб.

За будь-якого сценарію подальшого розвитку подій нинішня ситуація – програшна для Лукашенка.

Що б там не трапилося, Лукашенко не отримає якогось співчуття до себе.

Інша справа, самі мігранти, серед яких є жінки з дітьми, вони отримають співчуття як люди, яких часто обманювали.

Але Лукашенко та білоруські силовики, які їх штовхають на колючий дріт, замість співчуття отримують лише нові санкції.

Навіть якщо білоруський режим пропхне дві, три чи навіть п’ять тисяч мігрантів через цей кордон, це не стане проблемою для Німеччини чи ЄС.

Але реноме людини, з якою можна мати справу, він остаточно втрачає.

Чи вдасться новому пакету санкцій заспокоїти ситуацію?

Це було би набагато легше зробити, якби санкції запровадили відразу після оголошення.

Тоді б кризу було б набагато легше зупинити.

Зараз режим підготувався до нових санкцій. Створюються нові компанії, часто якісь одноденки, які мають оминути обмеження.

Транзит мігрантів, окрім політичного, має й економічну користь для Лукашенка – тож там і надалі вишукуватимуть нові й нові шпарини, щоб оминути черговий пакет санкцій.

Як далі може розвиватися криза на кордоні?

Вона вже має трагічні наслідки – близько десяти мігрантів вже загинули на кордоні. І це вже трагедія.

Очевидно, смертей буде більше – насуваються холоди, а людей на кордоні збирається все більше.

Проте є й набагато небезпечніший сценарій. Ситуація загострюється, і справа поступово йде до стрілянини.

Постріли вже лунають, і хоча нікого не застрелили, це може статися в будь-який момент. А це вже буде збройним нападом на країну ЄС та НАТО.

Роль РФ у нинішній кризі

Фактично і Лукашенко, і Путін – як пацани в пітерській підворітні.

Традиційна тактика – гопники висилають наперед малого, щоб він показав себе та позадирався, проте за спиною стоїть хтось великий, готовий вступити у бійку.

Тобто Лукашенко виступає в ролі такого малого, який задирається до європейської спільноти, а Путін його покриває, підтримує.

Путіну це також вигідно, бо це дозволяє отримати від Лукашенка такі поступки, на які раніше він не був готовий. Як наслідок – тепер ми вже бачимо, що по території Білорусі вздовж кордонів ЄС пролітають російські літаки Ту-160, які можуть перевозити ядерне озброєння, та імітують бомбометання.

Хто тепер демонструє мускули? Вже не Лукашенко, а Путін.

Російський лідер покриває всі забаганки Лукашенка, надає йому допомогу в кризові моменти

Зверніть увагу, що канцлер Німеччини Ангела Меркель про цю кризу говорить не з Лукашенком, а з Путіним. Вона пробує його вмовити, щоб він якось повипливав на Лукашенка.

І Путін нічого іншого не може сказати, але каже приблизно так, як каже Києву: “Спілкуйтеся самі з Донецьком і Луганськом”, а Меркель він каже: “Спілкуйтеся самі з Лукашенком”.

Натомість Лукашенко не хоче спілкуватися ні з ким – він лише загострює кризу.

І очевидно, що без дозволу Кремля він не дозволив би собі так поводитися.

Чи зупинить Лукашенко транзит нафти та газу до ЄС?

Малоймовірно, оскільки це дуже боляче вдарить по інтересах Росії (і Білорусі також). Тож навряд чи Путін дозволить реалізувати цю загрозу – перед початком опалювального сезону, в умовах нестабільності цін на газ та загострення на енергетичному ринку.

А без дозволу Путіна реалізувати цю загрозу буде дуже складно. Навіть технічно: Лукашенко не має “краників”, які перекривають газовий транзит.

Теоретично така можливість є щодо нафти, але і там сумнівно, щоб Лукашенко пішов на реалізацію своїх погроз.

Помилка Путіна

З одного боку, допомога Лукашенку приносить РФ реальні дивіденди у питанні подальшого поглинання Білорусі.

В останній місяць у Білорусі з’явилися дві російські бази авіаційні ППО і ВПС. Формально вони створені як навчальні центри, але там діють і чергують російські авіаційні сили.

Росія добивалася цього багато років, але Лукашенко цього не хотів. Тепер Путін отримав своє.

Це посилює можливості РФ – згадайте, як під час анексії Криму РФ допомогла база Чорноморського флоту. Щось подібне Путін зараз створює і в Білорусі.

Тепер Путін вимагатиме нових поступок. Зверніть увагу, що російська фінансова допомога тепер є дуже обмеженою. Навіть більше – тепер вона менша, аніж раніше.

Тепер за кожен мільярд, який Путін інвестує в різні способи – знижки на газ, на нафту, якісь кредити, преференції для торгівлі в Росії – у збереження режиму Лукашенка, він вимагатиме нових поступок.

Формально в інтеграції РФ та Білорусі немає якогось прориву, але поступки з боку Мінська йдуть одна за одною.

Проте своєю підтримкою Лукашенка Путін сам себе переграв.

Він може вичавити з Лукашенка нові поступки, проте жодна з них не матиме легітимності в очах білорусів і в очах світу.

Адже Лукашенко не може бути представником білоруського народу, білоруського суспільства. Він просто не має такого мандата.

Тому Лукашенка треба замінити на щось легітимне. Але як це зробити, особливо щоб гарантувати збереження усіх поступок, у Кремлі поки не знають.

Чи можлива нова хвиля протестів у Білорусі?

Наразі я не бачу можливості для такої хвилі.

Білоруси зараз часто навіть не бачать своїх знайомих, бо хтось у в’язниці, хтось в еміграції. Закриті гарні локації, де вони збиралися у Мінську. Бізнеси теж позакривалися.

Лише в Польщу білоруси отримали 20 тисяч бізнес-віз. Це люди креативні, які займалися бізнесом, чиїсь співробітники чи ІТ-фахівці. 20 тисяч з них отримали візи в Польщу, переїхали до України, до Литви, до різних країн.

І хто там залишився в Білорусі, важко сказати.

З іншого боку, Лукашенко продовжує накручувати суспільство. Він створює загострення, яке зможе колись просто скрутити йому шию – як це було в Україні з Януковичем.

Хоча я не чекаю швидкого розрішення ситуації. Хоча б тому, що підтримка Путіна нікуди не ділася – а вона у 2020 році й дозволила Лукашенку зберегти владу, коли режим вже “поплив”.

Як змінилися електоральні симпатії білорусів?

Традиційно Лукашенко мав свій електорат на рівні 30-40%.

Він зменшувався й природним чином – серед них було багато пенсіонерів. А на додачу події останнього року суттєво зменшили цю підтримку.

Звичайно, є люди, які зомбовані білоруською пропагандою, проте це абсолютна меншість білоруського населення. І ця меншість не активна, не креативна, це меншість, яка вже фактично живе на пенсії, тобто старі люди, які мають ностальгію за радянськими порядками.

З іншого боку, є загальне розуміння, що Білорусь має залишатися незалежною, європейською державою в доброму сусідстві з ЄС і з Росією.

Якби у нас була можливість провести чесні вибори до парламенту, то за європейську партію віддали б голоси близько 30% білорусів. Можливо, ще 30% голосували б за проросійські сили, а решта – за неприєднання до жодних блоків.

Європейська ідея в Білорусі досить популярна, адже є розуміння Білорусі як історично європейської держави.

Крім того, ми живемо в гарному оточенні – і Литви, і Польщі, і України також.

До речі, позиція Києва щодо Лукашенка безперечно покращила імідж України.

Не всі очікували, що Україна стане такою принциповою і що вона не буде, як раніше, вести якусь свою гру.

З іншого боку, підтримка РФ Лукашенка зменшила симпатії білорусів до Росії. Чим далі, тим більше зростає розуміння, що нинішня патова ситуація існує лише через підтримку Путіна.