У середу, 16 червня, відбудеться зустріч президентів США та Росії. І Джо Байден, і Володимир Путін прагнули її, переконані експерти. Водночас обидва перед нею всіляко демонстрували, що говоритимуть з позиції сили. Питання України в цьому обговоренні, як очікують, хоч і не буде головним, але стане одним з найскладніших, пише ВВС.
Перш ніж зустрітися з Володимиром Путіним Джо Байден влаштував собі велике європейське турне, яке стало його першою великою закордонною поїздкою у ролі президента.
Він з дружиною відвідував Велику Британію, де взяв участь в саміті “Великої сімки”, зустрівся з британський прем’єром Борисом Джонсоном та королевою Єлизаветою ІІ.
Вже без дружини у Бельгії відвідав саміт НАТО та бере участь у саміті США-ЄС.
Перемовини з Володимиром Путіним у швейцарській Женеві в парку Ла Гранж мають стати яскравим фіналом цього турне.
Готувати місце зустрічі почали за тиждень до заходу і зачинили його для відвідувачів з 8 до 18 червня.
Місцеве видання Tribune de Geneve зазначає, що заходи безпеки “перевершують все, що ми бачили досі в Женеві”.
Щоправда, експерти зазначають, що підготовка до зустрічі та очікування від неї можуть, зрештою, виявитися значно амбіційнішими за її результати.
“Я б уникала великих сподівань, – каже Ганна Шелест, директорка програми безпекових студій “Української призми”.
“Це, мабуть, була б найбільша помилка – мати занадто великі очікування від цієї зустрічі, в тому числі щодо українського питання”, – додає вона.
Керівниця аналітичного центру “Нова Європа” Альона Гетьманчук у розмові з ВВС News Україна нагадала, що адміністрація Байдена чітко сформулювала, якими б вони хотіли бачити відносини з Росією – “стабільними та передбачуваними”.
“Очевидно, саме ці два слова будуть постійно звучати напередодні та під час саміту. Як бачимо, йдеться про достатньо приземлений підхід, не про якесь перезавантаження, стратегічне партнерство чи якісь інші гучні формати. Інше питання, що навіть мати стабільні й передбачувані відносини з Росією за Путіна – місія теж апріорі нездійсненна”, – вважає пані Гетьманчук.
Перемир’я чи примирення?
Відносини Росії та США переживають не найкращі часи. Лише навесні США запровадили проти Росії новий пакет санкцій, а лідери країн не стримували себе, обмінюючись їдкими репліками.
Зокрема, в березні Байден пообіцяв, що Росія “поплатиться” за можливе втручання у американські вибори і назвав російського колегу “вбивцею”. Путін у відповідь пригадав дитячу приказку: “Хто обзивається, той так і називається”. Країни відкликали своїх послів у Росії та США.
Гостру риторику сторони зберегли навіть перед самою зустріччю. У фінальному комюніке саміту “Великої сімки” Росію прямо назвали “стороною конфлікту на сході України, а не посередником”, а Володимир Путін вкотре в інтерв’ю телеканалу NBC News вирішив прокоментувати звинувачення Байдена в тому, що він – вбивця.
“Мені не хочеться здаватися грубим, але це схоже на якийсь розлад шлунку, тільки словесний”, – заявив президент РФ.
Офіційні заяви щодо очікувань Москви та Вашингтона були більш стриманими. Держсекретар США Ентоні Блінкен заявив, що мета перемовин – “передбачувані та стабільні відносини” з Росією, а міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров зізнався, що сподівається “подолати нездорову ситуацію” між Росією та США.
“Я виходжу з того, що президент Байден – дуже досвідчений політик, – заявляв Путін перед зустріччю. – Тож, сподіваюсь, що наша зустріч буде конструктивною”.
Втім, навіть з перших повідомлень щодо планів, які опублікували в Кремлі і Білому домі, зрозуміло, що очікування сторін від зустрічі дещо відрізняються.
В останніх виступах Володимир Путін сподівався обговорити з колегою питання роззброєння, боротьби з тероризмом та пандемією, проблеми екології. Згадував також ситуацію на Близькому Сході, але жодним словом не згадував Україну як предмет обговорення з Байденом.
“Ми точно знаємо, що Російська Федерація буде робити наголос на глобальних питаннях, щоб потім продемонструвати, що без РФ неможливо такі глобальні питання вирішувати, – пояснює Ганна Шелест. – У Росії буде максимальне бажання не говорити про Україну взагалі”.
Джо Байден, навпаки, зробив акцент на темах, яких російська влада воліла б уникати. У спеціальній статті для Washington Post він пообіцяв, що під час зустрічі з Путіним говоритиме про кібератаки на США, відповідальність за які Вашингтон покладає на Росію, та “агресію в Україні”.
“Немає сумніву, що Сполучені Штати будуть захищати наші демократичні цінності, які ми не можемо відокремити від наших інтересів”, – пообіцяв Байден.
Також у Білому домі обіцяли зачепити тему порушень прав людини в Росії, зокрема, ув’язнення російського опозиціонера Олексія Навального.
Такі показні розбіжності та постійні випади на адресу одне одного політолог Володимир Фесенко вважає не випадковими.
“Обидві сторони готові домовлятися і хочуть переговорів, але демонструють, що будуть вести їх з позиції сили, – каже він. – В цьому сенсі вони демонструють, що вони поводяться, як круті ковбої, що вони не підуть на поступки”.
Українське питання
Якщо по глобальних питаннях – ракетне роззброєння, клімат, протистояння Китаю тощо – сторони можуть частково порозумітись, то у питаннях України, російської опозиції чи Білорусі дійти згоди не буде жодного шансу, переконані експерти.
“Позиції США та Росії щодо Донбасу і Криму настільки різні, що нічого не буде домовлено, – каже політичний аналітик “Дому демократії” Анатолій Октисюк. – Гадаю, не варто чекати, що буде якийсь компроміс чи поступ”.
“Максимум, що можливо – зробити певні кроки з деескалації напруги, яка виникла на нашому кордоні, підштовхнути Путіна до конструктивніших переговорів, до відновлення активного переговорного процесу”, – припускає політолог Володимир Фесенко.
“Але жодного прориву я не очікую”, – підкреслює він.
Напередодні зустрічі в Україні були побоювання, що українську позицію лідери оминуть увагою.
Західні ЗМІ повідомляли, що спершу Вашингтон планував організувати зустріч з президентом Володимиром Зеленським у США перед перемовинами з Путіним, але начебто після того, як українська влада раптово в обхід процедури змінила керівництво “Нафтогазу”, у Білому домі передумали.
Втім, ці страхи розвіялися 7 червня, коли Байден подзвонив Зеленському і запросив його до Вашингтону в липні.
Як повідомила пресслужба українського президента, Байден “підтвердив непохитну підтримку з боку США суверенітету й територіальної цілісності України” та запевнив, що позиція України “обов’язково буде врахована” під час майбутніх заходів, у яких візьме участь американський президент.
“Для України дуже важливо, щоб Байден окреслив для Путіна конкретні наслідки його подальших агресивних дій щодо України. А також надіслав чіткий меседж: США за президентства Байдена не ухвалюватимуть рішень і не робитимуть кроків, які йдуть всупереч інтересам їхнього довгострокового партнера, яким є Україна”, – розповідає Альона Гетьманчук.
Фесенко припускає, що інтерес України також в тому, щоб підняти питання блокування Росією Керченської протоки і Азовського моря.
Крім того, Зеленський публічно критикував рішення Байдена зняти санкції з газопроводу “Північний потік-2”, який запустить газ з Росії в Європу в обхід України.
Щоправда, експерти погоджуються, що цей крок Байдена, швидше, не поступка Путіну, а реверанс в бік Німеччини, для якої цей проєкт дуже важливий.
Зрада чи перемога?
Рішення Байдена зустрітись з Путіним викликало чимало критики. Експерти та західні ЗМІ сходяться в тому, що ці перемовини не принесуть відчутних результатів.
Опозиція у США звинувачує Байдена в тому, що така зустріч – незаслужений подарунок для Путіна.
“То ми винагороджуємо Путіна самітом? – йдеться в заяві сенатора-республіканця Бена Сасса. – Замість того, щоб поводитися з Путіним як з бандитом, який боїться власного народу, ми передаємо йому його заповітний трубопровід “Північний потік-2″ і легітимізуємо його дії самітом. Це слабкість”.
Водночас російська політологиня Лілія Шевцова в колонці для “Эхо Москвы” закликає не недооцінювати Захід.
“Якщо Росію не можна змінити, не будемо Москву провокувати – ось так виглядає нинішня західна тактика”, – вважає вона.
На її думку, Захід продовжить гнути свою лінію.
“Після всього, що відбулося між Росією та Заходом, немає ґрунту для взаємної довіри, – вважає вона. – Вже зрозуміло, що це буде. Розмова сторін, які не вірять одне одному, під холодним дощем”.
Навіть Путін та Лавров зізналися напередодні, що прориву від зустрічі не очікують.
“Ми будемо зацікавлені в позитивних результатах саміту. Але, як то кажуть, для танго потрібні двоє, а якщо хтось танцює брейк-данс, то це, мабуть, вже складніше”, – заявив Лавров за тиждень до зустрічі.
Єдина досяжна мета цієї розмови – стабілізувати ситуацію, переконаний Анатолій Октисюк.
“Це крок для розрядки двосторонніх відносин. Основна ціль – зробити прогнозованими відносини, зменшити напругу там, де це можливо, от і все. Ну і росіяни сподіваються, що ці контакти стануть частішими. Не більше”, – переконаний він.
Чи вдасться досягнути цієї мети? Це можна буде побачити у перші години після зустрічі – чи схожими будуть пресрелізи сторін за результатами перемовин, чи вийдуть президенти разом до преси.
“Від цього стане ясно, які саме теми звучали, і хто грав першу скрипку – РФ чи США”, – підсумовує Ганна Шелест.
Leave a comment