Зникнення з телевізійного ефіру горезвісних “каналів Медведчука”, висування звинувачення у державній зраді скандально відомому блогерові… Всі ці кроки влади можуть створити враження, що держава почала очищення від тих, хто хоче, щоб цієї держави просто не було. Як там у пісні співають – “вставай, страна огромная”?
Про це для “Еспресо” пише Віталій Портников.
Однак дуже важливо зрозуміти – якими є справжні цілі тих, хто ухвалює ці важливі рішення? Це дійсно спроба очищення або боротьба за електорат? Адже не є секретом ні для кого, що саме “канали Медведчука” у тісному союзі з іншими олігархічними телеканалами створили у країні задушливу атмосферу, що призвела до перемоги Зеленського. І що саме партія Медведчука, як утім і партія одіозного блогера, відбирає електорат й у партії колишнього телевізійного коміка, й у нього самого.
Можуть сказати в дусі Зеленського – а яка різниця? Головне, що президент бореться з ворогами держави, а його мотиви – це вже його проблеми. Але це зовсім не так.
Читайте також: Три причини, з яких Зеленський пішов на прямий конфлікт із Медведчуком
По-перше, тому що в демократичній державі будь-яка боротьба повинна бути обґрунтованою та доказовою. Тому що в іншому разі може виграти не держава, а її опонент. І цей опонент у результаті отримає ще більшу свободу дій.
По-друге, тому що ніякий електорат шляхом боротьби із проросійськими та популістськими силами набути не можна. Виборці ОПЗЖ, які голосували за Зеленського, а тепер повертаються в лоно своєї рідної партії, віддавали свої голоси чинному президентові з однієї простої причини – вони розраховували, що він здійснюватиме програму ОПЗЖ. Що він не просто подивиться в очі Путінові, а стане на коліна перед Путіним. І коли виявилося, що Зеленський капітулювати не збирається й Путінові не подобається, вони перестали його підтримувати. І це є абсолютно логічним.
А виборці партії блогера підтримують її за те ж саме, за що підтримували партію коміка – за популістську критику влади. Просто Зеленський тепер сам влада, і будьмо відверті – влада аж ніяк не найефективніша. Але навіть зникнення партії блогера з політичної сцени країни не поверне Зеленському його прихильників. Вони голосуватимуть або за ОПЗЖ, або за якийсь новий популістський проєкт.
Читайте також: СБУ оголосила Шарієві про підозру: у чому звинувачують роспропагандиста (відео)
І тут виникає питання: а що робитимуть в Офісі президента, коли зрозуміють, що рейтинг знижується й голосів немає? А рейтинг знижуватиметься й голосів не буде. Підуть на союз із патріотичними силами – аби бодай останні роки президентського терміну Зеленського не були такими ганебними й неефективними, і глава держави отримав можливість гідно завершити свою політичну кар’єру? Або спробують розігнати всіх – тільки щоби переобрати Зеленського, якого не можна переобрати?
Відкрию невелику політичну таємницю. І Путін, і Лукашенко – це президенти одного терміну. Просто вони зачистили все політичне поле, знищили саму можливість конкуренції. І правлять десятиліттями. А в демократичній країні можна і програти. Тим паче в такій хаотичній та анархічній, як наша. У нас Білорусі не вийде.
Саме тому з ворогами держави в наших умовах потрібно боротися для того, щоб урятувати країну, а не для того, щоб утриматися при владі. Шанси Зеленського переобратися прагнуть до нуля. Велика частина людей, які скористалися успіхом Зеленського як соціальним ліфтом і стали депутатами або міністрами, теж зникнуть із політики назавжди. Але шанси брати участь разом із державниками й патріотами в будівництві дієвої держави, здатної протистояти російській агресії, у всіх цих людей все ще існують.
Для цього потрібно просто перестати думати про себе. І подумати про Україну.
Leave a comment