Президент України Володимир Зеленський призначив Леоніда Кравчука головою української місії у Тристоронній контактній групі в Мінську
Ставитися до цієї новини без іронії вкрай складно, адже гібрид “держави в смартфоні” від Зеленського і 86-річного першого президента України Кравчука – дуже симптоматичний. З одного боку, шукаємо “нові обличчя”, а насправді повторюємо стару байку про лебідя, щуку й рака.
Не хочу вдаватися до ейджизму та стверджувати, що на цій позиції ефективнішою була б молодша людина. Зрештою, вибір Зеленського мотивований тим, що він шукав “авторитета”. Але чи є авторитетом для терористів, бойовиків і сепаратистів колишній комуніст? На жаль, рештки свого авторитету Леонід Макарович розгубив під час численних виборчих кампаній, коли він підтримував то Медведчука й “Не так!”, то Тимошенко, а тепер і Зеленського. Не нам судити першого президента, але можна припустити, що якби він не втручався в поточну політику, то нині його б поважало значно більше людей.
Читайте також: Портников: Яка різниця – Кучма чи Кравчук? Лише в одному
Проблема, однак, не лише в Кравчукові. Попередній голова української делегації – Леонід Кучма – також був далеко не ідеальною кандидатурою на цей пост із цих же причин. І щось мені підказує, що рішення Кучми самоусунутися від цього процесу пов’язане аж ніяк не з віком, і саме із цієї “втечі” можна робити висновки про перспективи мирних переговорів. Хай там як, а головною вадою таких призначень є той факт, що своєю діяльністю панове Кравчук і Кучма сприяли втраті обороноздатності й посиленню російських впливів в Україні, а значить – також доклали свою руку, хоча й опосередковано, до початку війни й анексії українських територій. Але виявилося, що паліїв можна призначити пожежниками…
Звісно, можна говорити, що від переговорів у Мінську насправді нічого не залежить, тому й байдуже, хто саме там представлятиме Україну. Тоді скидається на те, що призначивши на цю посаду Кравчука, Зеленський насправді створив собі віп-агітатора, який скрізь тепер хвалитиме президента. Цікаво інше: ті колосальні відсотки, які отримав Зеленський на виборах обіцянкою “перезапуску” системи, були й за Кравчука? Чи саме це “нове обличчя” шукали українці, мріючи про новий виток у мирних переговорах і чекаючи завершення війни?
Читайте також: “Ітимемо на компроміси”: Кравчук “заради миру” обіцяє робити у ТКГ “усе, що зможе”
Воно й не дивно, що призначення на такі важливі позиції перетворюється на фарс. Бо якщо відбувається наруга над Конституцією, і зовнішньою політикою займається глава Офісу президента, а сам президент у цей час відкриває футбольні поля, то й на мирні переговори можна відправляти будь-кого – все одно про стратегічні речі домовляються не там, у якому-небудь Омані.
А з такою кадровою політикою логічніше було би призначати на всі важливі пости в державі академіка Патона: як-не-як, а він і життя бачив, і пережив усіх своїх ворогів, та ще й титул академіка має. Прем’єр-міністром – Патона, у Генпрокуратуру – Піскуна, Єханурова – міністром молоді та спорту, Софію Ротару – на пост міністерки культури, Звягільського – на голову Верховної Ради. Як то кажуть, дорогу молодим!
Leave a comment