Голова Національного банку Яків Смолій подає у відставку з чіткою аргументацією про політичний тиск. Систематичний. І саме “політичний тиск” – це найгірше, адже Нацбанк повинен бути незалежною інституцією
Згідно із законом “Про Національний банк України”, ця заява потрапляє до Верховної Ради лише після її схвалення президентом, після розгляду аргументації причин звільнення зокрема. А аргументація, нагадаю, політичний тиск.
Але це не все.
Читайте також: Коротка доба фінансової стабільності в Україні добігає кінця?
Згідно із законом “Про Регламент Верховної Ради України” щодо заяви можна голосувати, якщо її схвалить профільний Комітет із фінансів (де я теж працюю). Або не схвалить, через аргументацію. А аргументація така, як є – політичний тиск.
І це ще не все.
Далі, згідно із Конституцією, парламент повинен знайти 226+ голосів і проголосувати за звільнення голови НБУ. Вислухавши аргументи, чому він звільняється. А вони, уявіть собі, саме про політичний тиск.
Тобто маємо щонайменше чотири сценарії розвитку події:
1. Президент поцікавиться, що там із політичним тиском, і не прийме відставку. А навпаки – розбереться з тим політичним тиском.
Читайте також: Назвали три кандидатури на посаду голови НБУ. Одначе Смолій може й лишитися
2. Профільний Комітет із фінансів не схвалить відставку. І запитає про політичний тиск.
3. У Верховній Раді знайдеться мінімум 198 притомних людей, які перед тим, як голосувати за відставку, спитають про політичний тиск. І не проголосують.
4. Президентові, Комітетові та 226+ депутатам начхати на політичний тиск, і вони в турборежимі звільнять Смолія. Що вже втрачати, криза так криза!
Отже, маємо три сценарії виходу із ситуації та один – із черговим стрибком на граблі.
Будьмо відвертими, хто ще тут вірить, що вони не оберуть останній сценарій?
