Вважаю, що ідею спеціального декларування, запропоновану головою податкового комітету парламенту Данилом Гетманцевим у його законопроєкті №1232, навряд чи буде реалізовано на практиці.
Основна причина нежиттєздатності так званої податкової ЗЕ-амністії, на мою думку, в тому, що вона не дає платникам податків зрозумілих і прийнятних для них механізмів повернення довіри до держави. А без довіри ніхто не стане повертати в Україну й декларувати свої кошти, виведені за кордон. Тому пропоную розумну альтернативу проєкту №1232 – законопроєкт “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України (щодо особливостей декларування та оподаткування активів/доходів фізичних осіб у рамках програми розкриття інформації), реєстраційний №2128.
Цей проєкт ми ініціювали спільно з народним депутатом Сергієм Тарутою. Програма розкриття інформації, яку пропонує наш проєкт, – це фактично мирний договір між бізнесом і державою. Ідею реалізації програми розкриття інформації ми послідовно просуваємо ще з 2018 року, і вже неодноразово розповідали у ЗМІ про її переваги. Тому зараз вкажу лише на кілька найважливіших відмінностей і переваг нашої програми розкриття інформації порівняно з тим, що пропонує ухвалити нинішня парламентська більшість.
Суттєва вада законопроєкту №1232 – це його непродуманість щодо термінів реалізації. Терміни стислі й нереальні – для того, щоб скористатися правом на спеціальне декларування, платники податків будуть зобов’язані подати спеціальну декларацію з 1 січня до 31 березня 2020 року. Тобто для підготовки до участі у спеціальному декларуванні фізичній особі потрібно зібрати всі документи щодо кожного об’єкта декларування; за необхідності здійснити оцінку вартості активів станом на 1 січня 2020 року, а ще зібрати кошти на оплату податку, поклавши їх залишок на рахунок в українському банку, що зробити досить проблематично протягом відведеного часу (п’ять-шість місяців). Отже, простіше відмовитися, ніж брати участь у сумнівній акції держави. Та й уряду навряд чи вистачить часу на підготовчу й широку роз’яснювальну та агітаційну роботу.
Міжнародний досвід свідчить про те, що фактор непідготовленості через стислі терміни реалізації мав «фатальні» наслідки для амністій низки країн (Латвії, Італії і, на жаль, Нігерії – а з ким нас поки порівнювати за рівнем корупції?). Наприклад, тільки підготовка нормативних актів та випуск спеціальних ОВДП займе від чотирьох до шести місяців. Водночас будь-яка пролонгація процесу з метою врятувати ідею значно знижує її ефективність. Тому в нашому проєкті №2128 ми пропонуємо відвести на реалізацію програми цілих 18 місяців – із 1 липня 2020 року до 31 грудня 2021 року.
Наша програма, на відміну від проєкту №1232, не вимагає від громадян обов’язкового розміщення декларованих активів на рахунках у фінансових установах України, а також не зобов’язує зберігати валютні цінності на банківських рахунках не менш ніж 365 календарних днів (або інвестувати їх). Такі зобов’язання позбавлені сенсу в умовах недовіри до банківської системи, а також наявних ризиків арешту активів правоохоронними органами з надуманих (або обґрунтованих) приводів. Отже, провал «ЗЕ-амністії» – питання часу.
Законопроєкт №1232 пропонує ставки податкових зобов’язань громадян у діапазоні 2,5-10%. Вважаю, що ставка 10% взагалі не буде потрібною через неконкурентність – чинне податкове законодавство надає легальні способи оподатковувати дохід за ставками 5% або 9%. Навіщо переплачувати! Наша альтернатива містить привабливіший формат для повернення грошей – наприклад, ставку 0% у разі купівлі ОВДП строком від п’яти років, що передбачає некаральний спосіб автоматичного повернення коштів в Україну та їх довгострокове інвестування в потреби країни.
Як пропонує проєкт №1232, спеціальні декларації треба буде перевірити протягом року. Наш законопроєкт №2128 не передбачає обов’язкових податкових перевірок платників податків. Ми пропонуємо лише звіряння даних. Перевірку проводитимуть лише в разі, якщо з’ясують, що платник податків надав недостовірну інформацію. Тим більше у програмі є опція анонімної процедури розкриття даних, що мінімізує можливості витоку інформації з органу контролю й підвищує ступінь довіри до процедур легалізації.
Загалом реалізація програми розкриття інформації, яку пропонує наш законопроєкт №2128, дає бізнесу спокійніший і життєздатніший алгоритм повернення коштів в економіку України, ніж законопроєкт №1232. Тому нинішній парламентській більшості, на мою думку, уже час переходити до уважнішого і ґрунтовнішого вивчення раціональних пропозицій та альтернатив від інших політичних сил. Це якраз той випадок, коли треба думати повільно, а вирішувати – швидко.
Андрій Ніколаєнко, народний депутат фракції «Батьківщина», Facebook
Leave a comment