Вже на найближчому сесійному тижні під куполом парламенту може або стартувати реформа у сфері регулювання фінансових ринків, або Нацбанк отримає необмежені повноваження. У порядку денному має з’явитися декілька законопроектів про спліт. І тепер все залежить від нової більшості, яка за перші дні роботи продемонструвала неймовірну швидкість розгляду законопроектів, що не завжди свідчить про якість їх вивчення.
Акт перший. Документ від гаранта
Те, що законопроект про спліт занесений в перелік першочергових, повідомив голова комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев. Він заявив, що більшість в найкоротші строки має ухвалити у другому читанні та в цілому законопроект №2413а (перше читання пройшов ще у липні 2016-го) авторства Петра Порошенка.
Документом пропонується ліквідувати Держфінпослуг та передати його повноваження НБУ й Нацкомісії із цінних паперів та фондового ринку. Нацбанку відходить регулювання і нагляд за страховими та лізинговими компаніями, кредитними спілками й бюро, ломбардами та іншими фінансовими установами. НКЦПФР – регулювання й нагляд за недержавними пенсійними фондами, емітентами іпотечних сертифікатів, фондами фінансування будівництва та агентствами нерухомості.
МВФ і Всесвітній банк рекомендували ухвалити закон про спліт, щоб привести регулювання українського небанківського фінансового ринку та нагляд за ним у відповідність до міжнародних стандартів. Щоправда, останніми в законопроекті і не пахне. Справа навіть не у відсутності стратегії реформування, а в передачі повноважень регулятора фінансового ринку не автономній структурі, а безпосередньо НБУ.
Таким чином регулятор отримує найширші повноваження, яких не має жоден нацбанк в світі. При цьому НБУ виводиться з-під дії регуляторних актів та контролю держави за ухваленням його нормативно-правових документів. Концентруючи в своїх руках нормотворчі, регуляторні та наглядові функції, центробанк отримує необмежену владу над фінансовим ринком і стає центром впливу на економіку країни. Світова практика, кажете?
Та й головне юридичне управління Верховної Ради вважає, що багато положень не відповідає Конституції України. У своїх висновках воно висловлює побоювання, що з новими повноваженнями Нацбанк і НКЦПФР фактично стають окремою гілкою влади.
Не дивно, що експертне середовище та ряд парламентарів виступили проти закону про спліт у такому варіанті.
«Цей закон робить НБУ одночасно «творцем норм», «контролером» і «суддею» на всьому фінансовому ринку. НБУ перетвориться на мегарегулятор й зможе самотужки встановлювати правила (без експертизи або погоджень з Мін’юстом, Державною регуляторною службою, без належного парламентського нагляду). Не згоден з рішеннями НБУ – можеш оскаржити їх, але це не зупинить їхнього виконання. Я бачу в цій моделі дуже серйозні ризики», – підкреслював тодішній голова комітету ВР з питань промислової політики і підприємництва Віктор Галасюк.
Віктор Романюк, який також у минулому скликанні працював у парламентському комітеті з фінансової політики та банківської діяльності, нагадав, як Нацбанк під час так званої реформи банківського сектора займав деструктивну позицію.
«Регулятор не створював, а фактично знищував банківський сектор. Відповідно довіра до НБУ була підірвана. Єдиний ринок, який розвивався та створював нові робочі місця, – це були небанківські фінансові установи. Відповідно намагання реалізувати спліт за вказівкою наших західних партнерів, які вважають, що чим більше регулювання, тим більш ефективним буде ринок, виявився помилкою. До речі, в нас регулювання ринку зараз набагато жорсткіше, ніж у країнах Балтії, Франції та Італії. На жаль, зараз новообрані парламентарі ставлять на голосування питання в хайповому порядку, не усвідомлюючи наслідків для економіки», – зазначив він.
Своєю чергою Об’єднання учасників фінансового ринку (ОУФР), до складу якого входить 16 профоб’єднань, попереджає, що ухвалення моделі регулювання ринку, прописаної в законопроектах про спліт № 2413а та №1069, призведе до втрати багатьох робочих місць (наразі на небанківському ринку працює 73 тис. осіб), зменшення податкових надходжень до бюджету (у 2018 році тільки небанківськими фінансовими установами було сплачено 5,5 млрд грн податку на прибуток), зниження обсягів надання фінансових послуг (у 2018 році надано послуг на понад 300 млрд грн) та здорожчання фінансових послуг, що, безумовно, викличе незадоволення 20 млн споживачів цього ринку.
Акт другий. Проба пера від новообраних
До ухвалення в другому читанні у нардепів восьмого скликання руки так і не дійшли. Але наступники підхопили прапор попередників. Авторський колектив «Слуги народу» зареєстрував свій законопроект про спліт №1069, основні положення якого мало відрізняються від законопроекту №2413а.
Заступник голови комітету ВР з питань фінансової, податкової та митної політики Олександр Дубінський в кулуарах парламенту підтвердив, що документи будуть розглянуті на засіданні комітету та якомога швидше винесені у сесійну залу. Також він не має сумніву, що більшість підтримає законопроект про спліт.
«Якщо ми йдемо на запровадження другого ступеню пенсійної реформи, нам треба консолідувати нагляд за всіма фінансовими інституціями в одних руках», – констатував він.
На питання, що зроблено новими депутатами задля убезпечення наділення необмеженими можливостями НБУ, він відповів, що Нацбанк наразі є найкращою з найгірших фінансових структур в Україні.
«Не дуже багато чув про успіхи Нацкомісії з цінних паперів або Держфінпослуг. Вони завжди були майданчиком для «вирішення питань», аніж інструментом нагляду», – зазначив він.
Парламентар також додав, що наступним кроком має бути виведення з Нацбанку в окрему структуру нагляд за фінансовими установами та банками. НБУ ж залишаться макроекономічні функції, що власне задекларовано в Конституції.
За прогнозами члена комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Андрія Жупанина, за умови вчасного розгляду комітетом та невеликій кількості поправок законопроект про спліт може бути ухвалений до кінця вересня.
Взагалі ж він позитивно ставиться до цієї ініціативи, бо Держфінпослуг демонструє негнучкість та зарегулювання. Він не виключає, що більшість припускатиметься помилок, але сподівається, що у фракції багато кваліфікованих фахівців, які зможуть швидко їх виправляти, поки вони не призвели до катастрофічних наслідків.
Народні депутати попереднього скликання, які працювали над законопроектом про спліт авторства Порошенка, Руслан Демчак та Олександр Жолобецький лише вітають, що їх напрацювання стали у пригоді новообраним парламентарям. До того ж порошенківський документ може стати законом набагато швидше – лишилося ухвалити його у другому читанні та в цілому. А законопроект від «Слуги народу» має пройти повну процедуру.
«Враховуючи те, що закон про спліт є одним зі структурних маяків МВФ для продовження співпраці, нова Рада може підтримати цей законопроект. В результаті очікуємо прозорості й докапіталізації ринку, що позитивно позначиться й на споживачах», – констатував Руслан Демчак.
При цьому Олександр Жолобецький не виключив, що голосуючи за законопроект про спліт, парламентська більшість не ознайомиться з ним належним чином. Він зізнався, що нардепам часто-густо бракує для цього часу.
«Ми часто отримували тексти законопроектів із порядку денного тільки вночі. Прочитати десятки нормативних актів просто нереально. Тому більше покладалися на представників профільних комітетів, питаючи, які будуть наслідки ухвалення документа. Не думаю, що у нового депутатського корпусу щось змінилося», – додав він.
До речі, минулого тижня було зареєстровано альтернативний законопроект №1069-1 авторства Костянтина Бондарєва від «Батьківщини», який передбачає об’єднання Нацкомфінпослуг та НКЦПФР в єдиний орган – Національну комісію з державного регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг та цінних паперів.
На думку учасників ринку, запропонована модель реформування системи державного регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг та цінних паперів є більш прийнятною й наближеною до міжнародних стандартів. Вона дозволить підвищити системи регулювання й нагляду шляхом утворення одного нового державного органу замість двох існуючих, забезпечити його інституційну спроможність та операційну незалежність і виконати взяті Україною зобов’язання перед МВФ щодо реформи фінансового ринку. Найголовніше, що основною функцією нового регулятора буде розвиток ринку і захист прав споживачів фінансових послуг.
Варвара ПОЛУНИЧНА
Leave a comment