Закінчення ери Анґели Меркель восени цього року ставить питання, зокрема, майбутнього зовнішньополітичного позиціонування Німеччини. Та хоча на Берлін як провідну силу західного союзу чекають надзвичайні виклики, у дебатах про наступника Меркель майбутнє стратегічне спрямування німецької зовнішньої політики не відіграє майже жодної ролі
Про це для “Тижня” пише Ріхард Герцінґер.
Так, на нещодавніх виборах Арміна Лашета на посаду нового федерального голови ХДС лише побіжно згадали, що прем’єр Північного Рейну-Вестфалії протягом минулих років припускався дуже проблематичних висловлювань щодо глобальних політичних конфліктів.
У 2014-му Лашет, що як новий шеф ХДС є першим кандидатом на посаду канцлера від Союзу, вимагав зближення Заходу із сирійським диктатором Асадом, безпідставно звинувачував США, мовляв, вони підтримують терористичні загони “ІД” проти режиму в Дамаску, і фактично привітав у 2015 році російську військову інтервенцію в Сирії.
А ось про Лашетові протести проти систематичних бомбардувань і вигнання сирійського цивільного населення силами воєнного альянсу Москва – Тегеран – Дамаск нічого не відомо. Він натомість заперечує відповідальність Асадового режиму за хімічну атаку на східну Гуту 2018 року.
Читайте також: Коронавірус – остання битва Анґели Меркель?
Підсумовуючи: Лашет роками здобував репутацію надійного й завзятого рупора кремлівської пропаганди. Так, він публічно висловлював сумніви, що отруєння Сергія Скрипаля 2018-го в Солсбері було здійснене на замовлення Кремля.
Щоправда, віднедавна Лашет намагається пом’якшити свої попередні висловлювання. В одному з інтерв’ю він заявив, що “опісля” стало зрозуміло, хто “був винен у справі Скрипаля”, підтвердив незаконність анексії Криму й оголосив, що “зараз” немає підстав знімати санкції з Росії. Найрішучішого осуду, за його словами, заслуговує також отруєння Олексія Навального.
Однак висунуту, серед іншого і Європарламентом, вимогу зупинити через цей напад будівництво “Північного потоку – 2” Лашет відкидає. За його словами, РФ – “противниця в багатьох питаннях”, але залишаються “важливі теми, де нам Росія потрібна”.
Так він уникає потреби чітко дистанціюватися від своєї попередньої позиції, яка зводиться до апологетики найтяжчих воєнних злочинів. Та попри це без інтенсивного обговорення його зовнішньополітичної позиції Лашета обрали головою найбільшої німецької урядової партії.
Своєю підтримкою “Північного потоку – 2” Лашет, звісно, дотримується лінії правлячого федерального уряду, який попри всі протести й застереження вперто тримається за політично руйнівний та економічно й екологічно абсурдний проєкт. Голоси в уряді й урядових партіях, які спершу як реакції на справу Навального вимагали зупинити “Північний потік – 2”, уже майже стихли. Один із двох Лашетових конкурентів на партійному з’їзді ХДС Норберт Реттґен, який відкидає газогін і висловлюється за жорсткішу позицію супроти таких авторитарних держав як Росія чи Китай, програв уже в першому колі голосування.
Читайте також: Із приходом Байдена Європі треба не повторювати помилок, яких вона припустилася за Обами
Те, що таку примирливу позицію у верхівці ХДС щодо путінської Росії займає не тільки Лашет, демонструє погляд, який висловив нещодавно у провідній німецькій газеті голова фракції ХДС/ХСС Йоган Вадепуль. Він вимагає від ЄС “іти назустріч Росії” та здолати “мовчанку” між Брюсселем і Москвою, так, ніби європейці не говорили безупинно з російською стороною, а кремлівську агресію зумовив брак готовності до діалогу з боку Заходу! У своїй статті Вадепуль навіть витягнув на світ стару легенду про те, що під час розширення НАТО на схід із боку Заходу було недостатньо уваги російським безпековим інтересам.
Зараз федеральний уряд, федеральний президент і провідні політики обох урядових партій змагаються у формулюваннях емпатичних надій на новий старт трансатлантичних зв’язків у кооперації з новим президентом США Байденом. Хоча насправді у ФРН зростають нейтралістські тенденції, глибоко скептичні до інтеграції країни в НАТО. Передовсім це стосується СДП, яка відкидає двовідсоткову ціль Альянсу. До того ж провідні соціал-демократи висловлюються за вихід Німеччини із програми ядерного обміну в рамках цієї організації.
Близькість низки впливових політиків із СДП до Кремля загальновідома. Федеральна земля Мекленбург-Передня Померанія під керівництвом соціал-демократки Мануели Швезіґ нещодавно заснувала “Фонд охорони довкілля”, фінансований російськими грошима, справжня мета якого – обійти санкції, накладені США на підприємства, задіяні у проєкті “Північний потік – 2”.
Однак німецька поступливість перед авторитарними державами не обмежується лише Росією. У час німецького президенства в Раді наприкінці минулого року Євросоюз уклав із КНР інвестиційну угоду, яка містить лише розмиті згадки про визнання китайською стороною прав людини й засад правової держави. Це забезпечило Пекінові великий економічно-політичний успіх іще до можливості узгодити спільну стратегію поведінки ЄС і нової американської адміністрації щодо Китаю.
Порожнім деклараціям оновлення західного Альянсу в Німеччині протистоять прихильники готовності вносити власну частку в його політичне й військове зміцнення. Натомість вони постійно косяться в бік компромісу з Росією та Китаєм. Численні ознаки свідчать про те, що ця тенденція після завершення правління Меркель значно посилиться.
Leave a comment