“Я відчув, що мене зараз знудить. Я не міг встати, падав”, – так колишній офіцер ЦРУ Марк Полімеропулос описує стан, в якому прокинувся у своєму готельному номері в Москві. В голові паморочилося, у вухах дзвеніло. “В мене багато разів стріляли, але це був найстрашніший досвід у моєму житті”, – зізнається розвідник.
Полімеропулос – досвідчений старший офіцер ЦРУ, багато років провів у відрядженнях в Іраку, Сирії та Афганістані. Він переконаний, що тієї ночі у Москві проти нього застосували таємну зброю з мікрохвильовим випромінюванням.
У 2016 році, після ймовірного втручання Кремля у президентські вибори в США, керівництво ЦРУ перекинуло своїх найсильніших і найдосвідченіших працівників на роботу з Росією. Серед них був і Полімеропулос.
Він очолив секретні операції у Європі та Євразії. Крім того, Полімеропулос, працюючи з союзниками США, допомагав викрити дії російських агентів, що могли бути причетні до отруєння у 2018 році колишнього офіцера ГРУ, подвійного агента Сергія Скрипаля в англійському місті Солсбері.
У грудні 2017 року Полімеропулос їздив до Москви без прикриття – для участі в одній із зустрічей, які іноді проводять між представниками російської та американської розвідки, щоб на власні очі побачити Росію. Полімеропулос наполягає, що поїхав до Москви не для участі у розвідувальній операції. Спочатку росіяни були проти його візиту, але врешті-решт погодились.Полімеропулосу стало зле на початку поїздки. Після повернення до США запаморочення минуло, але інші симптоми у розвідника є й донині.
“Три роки поспіль мене щодня мучить мігрень. Це так і не минуло”, – розповідає Полімеропулос ВВС. Йому стало складно повноцінно працювати, він був змушений взяти кілька місяців відпустки і почати довгий процес лікування.
Полімеропулос запідозрив щось недобре, тому що схожі симптоми, починаючи з 2016 року, описували американські дипломати, що базувалися на Кубі, а потім і деякі канадські держслужбовці.
Деякі потерпілі розповідали, як почули раптовий шум, що викликав сильний біль. Інші описували, що відчули важкість в голові та запаморочення. Їм здавалось, що щось, що викликає ці симптоми, йде з якогось певного місця під певним кутом. Це явище отримало назву “гаванський синдром”.
Що спричинило “гаванський синдром”?
“Те, що сталося з американськими дипломатами на Кубі, сталося і зі мною у Москві”, – вважає Полімеропулос.
Однак розібратися в суті “гаванського синдрому” виявилось непросто. У різних людей симптоми проявлялись по-різному. Деякі припускали, що всі описані випадки не пов’язані між собою або були результатом психологічних травм чи розладів постраждалих.
Першу детальну оцінку синдрому надала Національна академія наук США в грудні 2020 року. Попри те, що доступна лікарям клінічна інформація була фрагментарною, консиліум дійшов висновку, що симптоми постраждалих “узгоджуються з впливом спрямованої, імпульсної радіочастотної енергії”.
При цьому фахівці відкинули інші можливі причини появи захворювань, зокрема отруєння або психологічні проблеми постраждалих.
“Ми дійсно виявили, що досліджувані мали деякі дуже незвичайні та виразні клінічні показники на початку хвороби, і саме це підвело нас до таких висновків”, – зауважив професор Девід Релман зі Стенфордського університету, який очолював групу вчених-дослідників.
В інтерв’ю ВВС професор зазначив, що консиліум не з’ясовував, чи був частотний імпульс використаний як зброя і хто міг стояти за таким нападом. Такі питання виходили за межі компетенції консиліуму.
Коли фахівці ЦРУ вперше обстежили Полімеропулоса, вони сказали, що його симптоми трохи відрізняються від тих, що були у дипломатів в Гавані.
Тоді лікарі відкинули зв’язок між двома інцидентами, що дуже розчарувало Полімеропулоса. Він вважає, що потерпілі кажуть про різні симптоми, тому що на всіх випромінювання діє по-різному.
Ба більше – пристрій, з якого йшло випромінювання, ймовірно, модифікували. Представник ЦРУ заявив ВВС, що “головним пріоритетом Агентства був і залишається добробут всіх наших офіцерів”.
У 2019 році Полімеропулос був змушений піти на пенсію через проблеми зі здоров’ям. Після цього він вирішив публічно розповісти про події, привернути увагу до цього питання і спробувати отримати лікування у спеціальній клініці. Таке лікування колишній розвідник, зрештою, отримав.
Полімеропулос каже, що керівництво ЦРУ почало ставитись до “гаванського синдрому” серйозніше, коли зрозуміло, що він не єдиний можливий потерпілий. Є дані, що від подібного впливу постраждали щонайменше п’ять працівників. Час від часу з’являються повідомлення про нові випадки.
“Це сталося і з кількома іншими високопосадовцями ЦРУ, – каже Полімеропулос. – І деякі з потерпілих, схоже, були залучені до протистояння з Росією. А є офіцери, які страждають мовчки”.
Подібні випадки зафіксували не лише в Росії чи на Кубі, але й в інших країнах, наприклад у Китаї. Журналісти GQ, які першими повідомили про справу Полімеропулоса, розповіли, що високопосадовець ЦРУ постраждав під час візиту до Австралії у 2019 році (пізніше це підтвердили й австралійські ЗМІ). Інші опинились в аналогічній ситуації в Польщі та Грузії.
Один з працівників адміністрації президента США також розповів, що, перебуваючи в номері лондонського готелю в серпні 2019 року, раптово відчув підвищення внутрішньочерепного тиску. Британські спецслужби знають про цей випадок, але не можуть пояснити, що саме сталося.
Це питання обговорювалось між Лондоном і Вашингтоном. Щоправда, британське МЗС заявило ВВС, що не має інформації про те, що хтось з його працівників постраждав від подібного впливу.
Однак колишній британський розвідник сказав ВВС: “Якщо знайдуть докази причетності Росії до цих історій, це кардинально змінить правила гри”.
Чи є докази причетності Росії?
У публікаціях, що з’явились після перших повідомлень про “гаванський синдром”, йшлося про таємні докази причетності Росії до цієї історії. Нещодавно стало відомо, що розвідслужби США за допомогою даних про геолокацію мобільних телефонів визначили, що в деяких випадках поруч з працівниками ЦРУ були російські розвідники.
“Це, звичайно, дуже цікавий збіг, який, безумовно, заслуговує на додаткову увагу”, – каже Полімеропулос. Він додає, що його заяви ґрунтуються на відкритій інформації, а не на таємних даних, до яких він не має доступу після звільнення зі служби.
Але зібрана спецслужбами інформація щодо “гаванського синдрому” виявилась недостатньо переконливою для того, щоб уряд США висунув офіційні звинувачення на чиюсь адресу.
Є кілька версій події. За однією з них, отримані ушкодження були побічним ефектом інструменту для збирання розвідданих шляхом опромінення електронних пристроїв мікрохвилями для зняття інформації. Така практика діє ще з часів холодної війни.
“Російські спецслужби просто закидали посольство США у Москві потоками мікрохвиль і електронних імпульсів”, – каже колишній працівник ЦРУ Джон Сайфер, що працював у Росії.
Він додає, що в Росії застосовують навіть невеликі спеціальні мікроавтобуси, напхані спеціальним обладнанням. Такі машини, за словами розвідника, їздять містом, щоб бути поруч з людьми, якими цікавляться спецслужби.
Сайфер вважає, що саме Москва несе відповідальність за шкоду, котру завдали здоров’ю працівників ЦРУ. Щоправда, колишній розвідник не знає, яким міг би бути мотив Росії.
Інший колишній офіцер ЦРУ, що працював у Москві, сказав, що, на його думку, росіяни використовували спрямовану енергію.
Однак він сумнівається, що метою було саме зашкодити працівникам ЦРУ – можливо, російські спецслужби виконували певне завдання і просто не дбали про те, чи може це комусь зашкодити.
Полімеропулос каже, що спочатку він також припускав, що це була спроба збору розвідданих з боку росіян. Але пізніше з’явилися дані та непрямі докази, які переконали його в тому, що Москва використовувала “наступальну зброю”, щоб навмисно заподіяти шкоду опонентам.
Це правдоподібно?
Згідно з однією з теорій, в Гавані Росія хотіла перешкодити покращенню відносин між США і Кубою – традиційно близьким союзником Москви. Потім ці методи почали застосовувати й проти працівників іноземної розвідки, таких як Полімеропулос, – які, як вважали, працювали проти Росії.
Це, однак, суперечить негласній угоді про те, що секретні служби не завдають фізичної шкоди своїм закордонним опонентам. Однак колишні працівники ЦРУ і МІ-6 кажуть, що ще радянські служби безпеки використовували небезпечну для здоров’я радіоактивну речовину під назвою “шпигунський пил”, щоб відстежувати переміщення західних агентів у Росії.
Полімеропулос також стверджує, що при Путіні Росія готова йти ще далі – наприклад, у випадку з отруєнням Скрипалів нервово-паралітичною речовиною. “Це, звичайно, ескалація, – каже Полімеропулос про нові звинувачення проти Москви, – Але це не дуже відрізняється від того, що росіяни раніше робили з нашими колегами”.
У відповідь на запит ВВС у російському МЗС заявили: “У нас немає інформації про те, що в Росії є “зброя спрямованої енергії” чи про випадки застосування такої зброї. Такі провокаційні, безпідставні вигадки і фантастичні гіпотези не можна вважати серйозним предметом для коментарів”.
Полімеропулос вважає, що цією справою має зайнятись американський Конгрес, – з ним погоджуються деякі сенатори.
“Ми зробили недостатньо”, – переконаний професор Релман, що працював над доповіддю. За його словами, розслідувати цю історію важко через складність хвороби, труднощі зі встановленням її причин, а також через геополітику.
Адміністрація Джо Байдена вже заявила, що перегляне підхід до “агресивних дій” Росії, а новий держсекретар Ентоні Блінкен пообіцяв розкрити більше інформації про “гаванський синдром”. За його словами, якщо причетним виявиться закордонний уряд, він нестиме за це відповідальність. Зайнятись цим питанням може і новий керівник ЦРУ Білл Бернс – колишній посол США в Росії.
Якщо доведуть, що Росія використала зброю з мікрохвильовим випромінюванням проти працівників американських спецслужб, наслідки можуть бути величезними. Але навіть якщо це правда, знайти докази, достатні для того, щоб висунути такі звинувачення публічно, може бути дуже складно – і справа ризикує залишитись нерозкритою.
Для Марка Полімеропулоса правда важлива, навіть якщо вона і не змінить того, з чим йому доводиться жити щодня. “Краще б в мене вистрілили, – каже він. – Краще б у мене була відкрита рана, яку можна було б лікувати, ніж те, що відбувається зі мною зараз”.
Leave a comment