У Білорусі репрезентативні соціологічні опитування, здійснені незалежними центрами, неможливі за визначенням. Гадаю, не треба пояснювати, чому саме. Чи таки треба? Так от: спроба провести таке дослідження може мати наслідком тривале тюремне ув’язнення для його організаторів, і гарантовано матиме наслідком арешт і “виховну роботу” в тамтешньому КҐБ
Про це у своєму блозі на “Дні” пише Сергій Грабовський.
Тож для того, щоби бодай у першому наближенні дізнатися про стан суспільних настроїв (не громадської думки, а саме настроїв) стане у пригоді проведене в середині листопада дистанційне, тобто здійснене з-поза сфери досяжності КҐБ опитування – за допомогою інтернету – на замовлення британського дослідницького центру Chatham House під назвою “Погляди білорусів на політичну кризу”. За даними ініціаторів й організаторів опитування, інтернетом користується близько ¾ жителів Білорусі, тобто таке опитування показує доволі точну картину соціальних настроїв, причому, так би мовити, “просунутішої” частини суспільства.
Що ж засвідчило опитування?
По-перше, що Лукашенко програв президентські вибори. 50,1% опитаних віддали голоси за Світлану Тихановську, 18,6% – за Олександра Лукашенка. 15,4% відмовилися відповідати на запитання, решта ж кандидатів отримали менше від 3% кожен, а ще 11,4% заявили, що не голосували за жодного з кандидатів, наявних у бюлетені. Більшість із тих, хто не має інтернету, ймовірно, голосувала за Лукашенка, а більшість із тих, хто відмовився відповісти на це запитання радше за все голосували за Тихановську, проте побоюються сказати про це, знаючи, в якій державі живуть.
Читайте також: Больові точки режиму: як здолати Лукашенка
По-друге, Тихановську президенткою Білорусі більшість опитаних (зокрема й тих, хто голосував за неї) не бачить. У відповіді на запитання, хто був би найкращим президентом, трійка лідерів має такий вигляд: Віктор Бабарико – 31,7%, Лукашенко – 24,2%, Павло Латушко – 14,2%. Тихановська ж має 6,2% і посідає п’яте місце – після Валерія Цапкала (7%). Отож у четвірці лідерів – сам Лукашенко та трійко колишніх членів його команди, причому №1 – ексбанкір Бабарико – має посутньо проросійські погляди, а от дипломат і культур-менеджер послідовно білоруськомовний Латушко є активним учасником антилукашенківських акцій протесту… Хочу звернути увагу й на ще один парадокс – на помітне зростання рейтингу Лукашенка як “найкращого президента” порівняно із часом виборів.
По-третє, однакова кількість білорусів – 81% опитаних – позитивно й дуже позитивно ставиться й до Росії, і до Європейського Союзу. Хоча між цими позитивними показниками наявна істотна різниця: із них дуже позитивно до Росії ставиться 26,6% опитаних, а от до ЄС – тільки 17,6%. Натомість 14,3% респондентів негативно та дуже негативно ставиться до Росії, а до ЄС – 9,7%. Іншими словами, є типова амбівалентність, зафіксована в час, коли відносини між РФ і ЄС далеко не найкращі, але домінує настанова: “І вашим, і нашим”. При цьому 49,5% опитаних вважає, що відносини з Росією є гарними, 22,2% – тією чи іншою мірою недобрими, а 21,2% вважають їх нейтральними.
По-четверте, абсолютна більшість білорусів любить Путіна. Дуже позитивно ставиться до нього 19% опитаних, переважно позитивно 43,3%, переважно негативно 15,9%, дуже негативно – 10,3%. Воно й не дивно: 50,7% назвали Росію серед трьох найкращих друзів і/або союзників Білорусі. Далі йдуть Китай – 23,8%, Польща – 18,2%, Казахстан – 15,9%, Литва – 15,6%. Україна на шостому місці – її назвали 13,3% респондентів. Натомість серед найменш дружніх до Білорусі трьох країн беззаперечним лідером названа Польща – так відповіло 30,5% опитаних. Далі йдуть Литва – 25,5%, США – 14,3%, Росія – 12,6% й Україна – 10,3%.
Читайте також: Галюцинації потопельника Лукашенка: Україна підбиває Європу “душити Білорусь”
Як бачимо, Україну всерйоз – і позитивно, і негативно – сприймає незначне число “просунутих” білорусів; можна зробити припущення, що серед тих, хто не користується Інтернетом, а всю інформацію черпає з державного телебачення, ставлення до України є значно гіршим. Утім, впадає в око велика кількість респондентів, які тим чи іншим способом ухилилися від відповіді на ці обидва запитання: у першому випадку сумарна їхня кількість сягає 33,7%, а в другому – аж 51%.
Зрештою засадниче запитання, грамотно розміщене соціологами посередині анкети, так би мовити, замасковане серед інших, – запитання про те, а ким, власне, вважають себе білоруси? 47,8% відповіли, що білоруси є окремим народом зі своєю історією та країною, натомість 46,8% відзначили, що білоруси, росіяни й українці є не більше, ніж частинами цілісної триєдиної слов’янської нації. Якщо ж урахувати “непросунутих” білорусів, свідомість і підсвідомість яких замакітрюють російські пропагандисти з номінально “білоруського” телебачення, то ідею “триєдиною слов’янської нації” підтримує не менше половини населення Білорусі, а то й більше.
Тут хоч-не-хоч, а згадаєш напівжарт, що найкращим захисником незалежності Білорусі є Олександр Лукашенко… Ясна річ, не тому, що він патріот, а тому, що розглядає країну як своє особисте довічне володіння… До речі, відповіді на це й інші – про відносини з Росією – запитання частково пояснюють, чому Тихановську багато хто не бачить у ролі глави Білоруської держави: адже вона, на думку опитаних, домагатиметься тісніших відносин із західними державами (70,8%), а не з Росією (5,3%), то хіба це припустимо?
Опитування показало ще низку цікавих моментів, які охочі легко знайдуть на сайті Chatham House. Я ж дозволю собі відзначити, що ейфорія із приводу “народження білоруської нації” дещо перебільшена. Так, ця нація засвідчила наочно своє існування, але вона не становить ще більшості населення країни. Із цього варто виходити політологам і політикам України в їхніх розрахунках.
Leave a comment