У стабільних демократичних країнах бувають стабільні центристські партії. Коли центр зникає, політика перетворюється з мистецтва компромісу на жорстоку війну між нашими й ненашими
Про це пише для “Тижня” Олександр Мотиль.
Ні, пишу ці слова не про Україну, а про Америку.
Прірва між демократами та республіканцями неймовірно глибока й широка. В обох партіях крикливі гіперрадикальні крила надають загальний безкомпромісний тон. У Республіканській партії це сам президент Трамп, що, як влучно зауважив мій український приятель, “зрадив консерватизм” і став демагогічним праворадикалом. У Демократичній партії це прихильники сенатора Берні Сандерса та представниці Александрії Окасіо-Кортез – обоє самозвані соціалісти, які вважають, що Америці потрібна масштабна революція.
Згідно з опитуваннями, більшість американців відносно поміркованих поглядів, aлe вони мовчазні, і публічний дискурс у руках радикалів. Праві були в наступі за перших кілька років Трампа. Тепер черга лівих, особливо зосереджених у русі Black Lives Matter, згідно з яким усі білошкірі є, були й, мабуть, завжди будуть расистами.
Читайте також: Союзники мимохіть. Трамп і радикальні “антирасисти” разом нищать те, на чому базуються США
В академічному та журналістському світах поширюється нетолерантність до протилежних поглядів (тут вищу руку мають ліві), ба більше, до самих представників таких поглядів. Єдиний порятунок – це публічне каяття, як за часів горезвісного сенатора Маккарті. Не дивно, що близько половини науковців бояться лівих радикалів, попри те, що професори переважно ліберальних поглядів.
Звичайно, проблема не тільки в дискурсі. Поліціянти вбивають чорношкірих із прикрою закономірністю, а їхні ліві противники мародерствують і підпалюють власність із такою самою закономірністю. Уже неважливо, “кто виноват”, бо ланцюг кбивств-підпалів-кбивств-підпалів набрав власної динаміки й розгону: винні всі. Певне одне: із кожним підпалом Трампові шанси зростають. Назріває іронія: якщо Трамп виграє, тоді завдяки його запеклим опонентам у Black Lives Matter.
Українська діаспора теж розділена. У мене враження, що одна половина підтримує Трампа, а друга – Джо Байдена. У принципі, українці могли би суттєво вплинути на вибори. У трьох штатах (Мічиґан, Огайо та Пенсильванія), яких вважають обов’язковими трофеями для остаточної перемоги, є відносно великі українські міські поселення. Мій друг-литовець провів опитування литовської громади в Пенсильванії, і виявилося, що багато його земляків за Трампа. А українці, можливо, не так відрізняються від своїх північних побратимів.
Хоча важко спрогнозувати український вибір. Люди з вищою освітою радше підтримують демократів, а багато українців мають вищу освіту. Чимало теж живе в ліберальних містах і, мабуть, поділяють ліберальні погляди. Утім третя хвиля традиційно голосувала за республіканців, а новоприбулі іммігранти – можливо, і четвертої хвилі – радше консерваторських поглядів, вважають себе патріотами нової країни, відкидають соціалізм і закиди расизму.
Читайте також: В обороні українського Гарварда: навіщо каятися за провини, яких нема?
Попри український вибір, цілком імовірно, що вибори не минуть без серйозних сутичок. Через коронавірус мільйони американців голосуватимуть не у виборчих дільницях, а поштою, до чого Америка не готова. Оскільки виборчі дільниці переважно під опікою волонтерів-пенсіонерів, які можуть легко заразитися вірусом, то чи вистачить волонтерів у дільницях? Чи вони рахуватимуть надіслані поштою виборчі бюлетені? Чи пошта вчасно доставить бюлетені? А якщо буде замало волонтерів, то чи буде достатньо дільниць? І якщо буде замало дільниць, то чи не будуть черги задовгі? Скільки триватиме вся ця процедура?
Ліберали та ліві бояться, що Трамп (якого вважають фашистом) не покине Білого дому, якщо отримає на кілька відсотків менше від Байдена. Але демократи, якщо програють, теж кричатимуть, що відбулося шахрайство. Післявиборчі протистояння, демонстрації, насильство, бійки, підпали, мародерство – лівими та правими радикалами – цілком можливі. Як також конституційна криза.
Ендрю Салліван, ліберальний консерватор, католик і ґей, пише: “Будьмо щирими й назвімо це правильною назвою – це дуже нагадує Ваймар. Центр розвалився. Озброєні банди правих і лівих воюють у вулицях. Сектантство посилюється всюди. Правий і лівий істеблішменти толерують своїх радикалів, бо ненавидять одне одного”. Згідно з нещодавніми науковими дослідженнями, 18% демократів і 13% республіканців вважають, що насильство виправдане в разі програшу на виборах.
Але є одна втішна новина. Якщо Америка стане банановою республікою (хоч без бананів!), Україна зможе вислати своїх високооплачуваних донбаських політтехнологів у США, де влаштовуватимуть воркшопи з демократизації та правової держави. А ми, діаспорники, будемо скромними учнями-грантоїдами…
Leave a comment