Румунська революція перед Різдвом 1989 року дуже принизила правлячих в Ірані клериків. І тепер ця історія є уроком щодо того, куди загострена політична криза може привести Ісламську республіку.
На тлі поступової втрати контролю над Румунією диктатор Ніколає Чаушеску прибув до Тегерана як почесний гість. Коли він повернувся додому і незабаром був застрелений, іранські лідери почали бідкатися, чому ж вони розстелили червону доріжку перед жорстоким деспотом, якого ненавидів власний народ. Газети і депутати парламенту почали критикувати тодішнього президента Ірану Акбара Хашемі Рафсанджані та міністра закордонних справ Алі Акбара Велаяті.
Здавалося, новопризначений лідер Алі Хаменеї має покласти край цьому безладу. Він закликав до єдності після падіння Чаушеску, а іранського посла в Бухаресті звільнити за те, що він не попередив свою столицю про настрої румунів проти свого тирана.
Через 30 років Хаменеї і його головний радник Велаяті досі керують Тегераном. Їм варто помітити надзвичайну симетрію між Іраном у 2020 році і Румунією в 1989-му. Як і Румунія в 1980-х, Іран став заручником широкого і схожого на мафію апарату служб безпеки, який збагачується саме тоді, коли економіка розвалюється. В таких умовах бути обличчям режиму дуже незручно, особливо для лідера, якому 80 років, за спиною якого вже говорять про наступника. Наближення падіння лідера очевидне для «апаратчиків» служб безпеки і олігархів, які хотіли б зберегти джерела своїх доходів.
У 1980-х роках румунська економіка спустошувалася через фанатичне бажання Чаушеску зменшити іноземний борг. На домашньому фронті голод був поширеним явищем. Черги за продуктами і пальним були однакові. Але агенти Секурітате почувалися добре. Вони контролювали зовнішню торгівлю, контрабанду і тверду валюту. Коли Берлінська стіна впала, вони, як і інші служби розвідки в Східній Європі, зрозуміли, що їм потрібно захопити владу зсередини. Багато румунів сьогодні описують події 1989-го не як революцію, а як внутрішній путч, переможцем з якого вийшов апарат Секурітате.
І ця історія повертає нашу увагу до іранських «Вартових ісламської революції». Для більшості іранців економічні перспективи сумнівні під потужним «максимальним тиском» президента США Дональда Трампа. Задушений санкціями експорт нафти скоротився до невеликої частки від традиційних обсягів. Інфляція перевалила за 30%. А МВФ оцінює скорочення економіки в 2019 році в 9,5% від ВВП.
Але у «Вартових ісламської революції» привілейоване становище, тому що вони контролюють рух на кордоні. Це означає, що вони можуть не тільки займатися контрабандою пального і наркотиків, а й побудувати заплутані мережі покровительства над керівниками заводів, які хочуть уникнути сплати мита на важливі деталі. Через інженерний підрозділ під назвою «Хатам аль-Анбія» щупальця «Вартових ісламської революції» проникли в усе: від газових вишок у морі до тегеранського метро.
Як і Секурітате в 1989 році, вони зараз почнуть помічати усілякі сигнали. Вуличні протести охопили різні соціальні та етнічні групи в Ірані. А економічні збитки від санкцій настільки великі, що навіть «Вартові» відчувають біль. Найбільший страх для них – втрата всіх структур і потоків, які приносять їм прибуток. Відчуваючи напругу, Хаменеї сказав «Вартовим» у 2018 році, що їм потрібно послабити хватку на горлі бізнесу.
Хаменеї ще ніколи не відчував більшого тиску, ніж після смерті сотень демонстрантів на вулицях у листопаді і викриття брехні режиму про знищення українського авіалайнера.
В середині 2000-х років прямі атаки проти лідера Ірану під час протестів були табу. Якщо хтось у натовпі вигукував «Смерть Хаменеї», то йому відразу ж наказували закрити рот через страх, що вся демонстрація буде дискредитована. Разюча відмінність останніх акцій протесту полягає в тому, наскільки націленими вони стали проти самого Хаменеї. Люди палять його портрети і скандують: «Смерть тирану».
Певною мірою пояснити лють людей не важко. Вони втомилися від жорстокої, корумпованої поліцейської держави. Але це також грає на руку «Вартовим ісламської революції», які заповнять вакуум у разі повалення лідера Ірану за прикладом Чаушеску. Хаменеї може стати зручним цапом-відбувайлом за всі злочини більш широкої системи.
Politico (США)
Leave a comment