23 серпня чеченського дисидента вбили посеред білого дня у парку в центрі Берліна неподалік офісу Ангели Меркель у Федеральній канцелярії Німеччини.
Жертва – 40-річний Зелімхан Хангошвілі. З 2001 року він воював за незалежність Чечні проти армії Росії. Хангошвілі раніше отримав низку погроз, а також пережив два замахи. Через це він переїхав до Німеччини, де попросив політичного притулку і почав співпрацювати з правоохоронними органами.
Підозрюваного у вбивстві Хангошвілі схопили поблизу місця, де він викинув свій пістолет з глушником. Поліція знайшла у нього російський паспорт на ім’я Вадима Соколова і з’ясувала, що чоловік прибув з Москви за кілька днів до злочину. Німецький журнал Der Spiegel, російське видання The Insider, а також організація The Bellingcat повідомляють про підозрілі факти. Паспорт чоловіка пов’язує його з ФСБ.
Справа стала вибухом для сонної політичної сцени Німеччини.
«Точно як у часи холодної війни», – кричить заголовок Süddeutsche Zeitung. Пишуть, що у Німеччини з’явилася власна «справа Сергія Скрипаля».
Не треба бути конспірологом, щоб запідозрити Кремль у причетності до вбивства Хангошвілі. У 2006 році російська Дума дала спецслужбам право відстежувати й вбивати «терористів» за кордоном. Через кілька тижнів після того перебіжчик з ФСБ і критик Володимира Путіна Олександр Литвиненко був отруєний радіоактивним полонієм у Британії. Слідство виявило, що за вбивством стоять агенти російської розвідки.
Тож можна було очікувати, що лідери Німеччини відреагують з обуренням, як роблять країни, коли іноземні сили влаштовують теракти на їхній території. Однак німецькі політики підозріло мовчать, зокрема і міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас, який за два дні до вбивства Хангошвілі їздив у Москву. А незадовго до цього лідери чотирьох федеральних земель Німеччини закликали повернути Росію в G7. І багато німців із ними згодні – попри російську анексію Криму й продовження війни на сході України.
Частина німців (і багато політиків) підтримують будівництво газопроводу «Північний потік 2». Критики кажуть, що Путін використовує цей проект для розколу ЄС щодо українського питання. Однак вони у меншості. Німецький бізнес засуджує санкції проти Росії. Чи змінить вбивство Хангошвілі хоч щось?
«Це був демонстративний акт, – каже російський дисидент і політичний коментатор Ігор Ейдман. – Це потрібно для залякування критиків Путіна на Заході й демонстрації, що російські спецслужби можуть безкарно робити все, що захочуть, навіть у серці Німеччини».
Проте деякі ЗМІ описують вбивство як «результат конфлікту в чеченській діаспорі Берліна». Так, державне видання Deutsche Welle у своїй статті вказало, що федеральна прокуратура Німеччини наразі відмовилася розслідувати це вбивство. Вона візьметься за справу тільки «якщо будуть докази причетності іноземних сил». Автор статті наголошував, що лише ЗМІ говорять про можливу причетність російської розвідки до розправи.
Надзвичайну наївність Німеччини у поглядах на РФ навряд чи розвіють навіть чіткі докази причетності російського уряду до вбивства в Берліні. Зрештою, прямі докази буде нелегко знайти.
Важко позбутися враження, що більшість членів політичної еліти Німеччині і прості громадяни воліють не придивлятися ретельно до інциденту. Вбивство – це така морока, особливо якщо його скоїли в центрі столиці країни на очах у багатьох свідків. Навіщо дозволяти йому ставати на заваді процвітанню відносин?
Борис РАЙШУСТЕР
Washington Post
Leave a comment