ВСЕ НОВОСТИ

КАЛЕНДАРЬ НОВОСТЕЙ

«     Июль 2020    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
       
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31

Україна й заробітчани: чи вийде так, як із Туреччиною?

  158   0 16.06.2020, 00:57 | Новости, Общество
Україна й заробітчани: чи вийде так, як із Туреччиною?

Я не зрозумів: ми прагнемо в Європу чи ні? Ми хочемо в Євросоюз, який, серед іншого, передбачає цілком вільний рух не лише товарів, а й робочої сили?

Про це для "Тижня" пише Юрій Макаров.

У такому разі, чому саме слово "заробітчани" має такі негативні конотації? Хіба заробляти своєю працею принизливо? Хіба це гріх?

Достеменно невідомо, скільки тимчасових експатів повернулися в Україну пересидіти пандемію COVID-19, прем'єр казав про кілька мільйонів плюс-мінус. У кожному разі це гігантські цифри й неоціненний ресурс. Люди щонайменше ініціативні, дисципліновані (бо інші не ризикнули би поїхати світ за очі й не втрималися б там надовго) і, вочевидь, кваліфіковані: їх слід розглядати не лише як робочу силу, якої бракує вітчизняній економіці, а також як фактор соціальних зрушень, бо вони можуть суттєво змінити загальний ментальний клімат у країні, її політичну культуру. Принаймні на перший погляд: навряд чи людина, яка прожила кілька років або навіть пропрацювала кілька сезонів на захід від Чопа, купиться на дешеві обіцянки популістів.

Читайте також: Середньостатистичний робітник у Чеській Республіці в третьому кварталі 2019 року отримував в 3,4 рази більше, ніж в Україні

Так хотілося б думати. Ба більше, я чув не від одного поважного економіста про паралелі з Туреччиною: в 1950-х роках Західна Німеччина (бо була ще Східна, підмосковська), знекровлена Другою світовою війною, масово завозила турецьких робітників. Частина з них осіла, а решта після повернення додому з накопиченим первісним капіталом і бізнесовими та побутовими навичками геть змінила обличчя колись безладної азійської країни. Тепер Туреччина - мало не лідерка умовної "великої" Європи за економікою, попри всі штуки Ердогана. Напевно, саме це мав на увазі наш президент, коли півтора місяця тому закликав заробітчан повертатися й будувати нову країну, як відомо, з дорогами й ліхтарями. Понад те, виявилося, існує ціла кабмінівська програма із працевлаштування або сприяння бізнесовій активності позавчорашніх українців. Як наслідок цих заходів, Україна в останні тижні, кажуть, удалася до відверто волюнтаристських дій, запобігаючи від'їзду/поверненню заробітчан до країн їхнього тимчасового прихистку, тобто просто скасовуючи автобусні й авіарейси.

Так от, нічого з того не вдасться. Люди поводитимуться так, як їм вигідно, а не так, як за них хтось вирішив. Це правда, що в Україні бракує робочої сили. Але пропозиції роботи навряд чи можна назвати конкурентними порівняно з Німеччиною, Чехією та навіть Польщею. У Німеччині до 50 тис. грн у перекладі на наші реалії - нижній поріг за умови повної зайнятості. У нас оферти на сайтах оголошень у 2-2,5 разу скромніші, а пропоновані позиції ніяк не збігаються з тими, хто є на ринку: офіс-менеджер, стиліст у VIP-бутик, акаунт-менеджер зі знанням іспанської мови...

Щоправда, серед заробітчан чути безліч розповідей про те, що до українців ставляться як до людей третього ґатунку. Мовляв, їм надають місця з найважчими й найшкідливішими умовами праці, часто-густо працевлаштування нелегальне, а ставлення власників і менеджерів хамське. Природна відповідь на це така: бачили очі, то навіщо було погоджуватися?

Читайте також: Заробітчани переказали в Україну минулого року $16 млрд

Я знаю з перших рук, що за умови бодай базового володіння мовою країни перебування, а також базової сумлінності й навичок комунікації (виховання) "наші" непогано почуваються на ринку праці Італії, Франції, Австрії, Британії, Фінляндії... Звісно, на будинок чи квартиру зароблять там одиниці, але не слід випускати з уваги додаткові матримоніальні обставини. Іншими словами, ніщо, крім сентиментів на зразок ностальгії, не спокусить співвітчизників переселитися в Україну, доки тут не буде: "доріг і ліхтарів"; законодавства й інших гарантій, включно із судами; дієвих, не пострадянських профспілок; решти інфраструктури (міський транспорт, медицина, усмішки на вулиці); більш-менш переконливої платні; мінімуму того, із чим сьогодні регулярно зіштовхуються робітники й інженери, продавці та менеджери будь-якої кваліфікації: нічим не обмеженого самодурства господарів життя (олігархічний капіталізм, чого ви хочете?).

Що ж до соціальних навичок, електоральної поведінки й інших суттєвих чеснот потенційних репатріантів, то їх також не варто переоцінювати. Як ми пам'ятаємо, на закордонних виборчих дільницях торік переміг Петро Порошенко, проте у виборах взяли участь заледве 5-10% власників українського паспорта. Решті виявилося пофіг.

Днями я познайомився з одним симпатичним інструктором із водіння в автошколі. Виявилося, він 10 років прожив у Лондоні, у місті моїх відчутних сентиментів, і на питання, що ж його там не влаштувало, відповів із топи-кригу-відвертістю: "А чого я там не бачив?". Виявляється, не бачив Royal Opera House, National Gallery, British Museum, Park Lane, Soho, Camden Town. А пиво й у нас тепер непогане.

АРХИВ НОВОСТЕЙ

Июль 2020 (325)
Июнь 2020 (995)
Май 2020 (1233)
Апрель 2020 (1234)
Март 2020 (1268)
Февраль 2020 (1188)

ФОТОАРХИВ

«     Декабрь 2014    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
   
Погода
беспроводной интернет киев и область wimax интернет в киеве и областиРадио интернет в киеве и области заказать
preMax интернет в киеве и области заказать
Интернет на дачу#/a# в киеве и области