Знаний “распятый мальчик в трусиках” і похідні від нього сюжети не були оригінальним винаходом російського агітпропу версії 2014 року
Такого роду “реагування” – історично типове для росіян у випадках, коли треба “пригасити” негатив від цілком реальних і наочних звірств, учинених їхньою вояччиною.
Наприклад, на виправдання масового вбивства в Катині тисяч полонених польських офіцерів 1940-го запустили історію про катування та розстріли полонених червоноармійців у польських таборах у 1920-1922 р. Ну нібито Катинь – це була помста за оту жорстокість до “мальчиков в буденовках”. Польські історики ретельно вивчили архіви, опублікували документи, які абсолютно чітко спростовують ці твердження – ніяких екзекуцій у таборах полонених та інтернованих не було, причиною левової частки смертей були інфекційні хвороби.
Наївно було б припускати, що це хоч трохи зацікавило не те що пересічного російського читача (є маса публікацій польських авторів російською мовою) – навіть професійних істориків РФ. Але найцікавіше – сюжет про справедливу “помсту” в Катині за вчинені кривди легко співіснує із запереченням, що поляків розстріляло НКВД за наказом Сталіна та Берії (“‘на самом деле это сделали фашисты в 1941-м”).
Не бракує прикладів подібного “правлення історії” і в давніші епохи.
Кумир “рускіх людєй” генералісимус Суворов мав не надто добру репутацію в Європі. Звісно, в Росії все це пояснювали (та й досі пояснюють) “русофобією” та елементарною заздрістю – адже не всім народам пощастило мати такого геніального полководця. Та ще й до всього здатен (уміло придушував антивладні виступи селян у Росії).
Читайте також: Роспропаганда намагається розпалити у США ненависть до українців брехнею про “вінницького атовця-терориста”
Причиною зневаги, яку відчували до цього діяча закордонні сучасники – його роль у придушені повстання Тадеуша Костюшка. А найбільше – кривава “різанина на Празі” (передмісті Варшави), яку вчинили його солдати. Заперечувати саму подію – важко, хоча б тому, що вона зафіксована в реляціях самого Суворова та безлічі спогадів.
Англійська карикатура кінця XVIII ст. на Суворова. Полководець зображений на тлі палаючого передмісття Варшави
Але тут на допомогу знову прийшли “распятые мальчики” – виявляється, винищення тисяч жінок, старих і дітей було викликано тим, що “диво-богатирі” мстилися за 500 беззбройних російських солдатів гарнізону, нібито підступно вбитих містянами в церкві (!) на початку повстання. І немає сенсу доводити росіянам, що це груба пізніша вигадка їхніх істориків, про яку не говорять джерела 1794 року. Що у Варшаві взагалі не було в той час православного храму, в якому б умістилось одночасно 500 осіб. Що всього в полон тоді потрапило лише 260 росіян, з яких 83-х дійсно лінчував натовп (за різних обставин, у різний час, не у храмах тощо).
І що Костюшко та інші вожді повсталих засудили самосуд. На відміну від Суворова, який нагородив мародерів та вбивць (навіть було засновано спеціальну і досить дивну нагороду – хрест та медаль не “за взятие Варшавы”, а за “труды и храбрость при взятии Праги” – місця де й відбулась масакра).
Читайте також: Російська збройна агресія на Донбасі забрала життя понад 240 дітей
Ця історія, як і “катинська”, також безконфліктно існує в російській свідомості в декількох версіях (із варіантами).
Окрім історії про священну помсту за “беззбройних солдатиків у церкві”, є ще дві.
Згідно з однією – повідомлення про різанину цивільних на Празі були вигадкою тогочасної англійської/французької пропаганди, прикладом “інформаційної війни” проти Росії. Насправді ж російські “диво-богатирі” поводились як вишукані джентльмени, а “визволене” населення вітало їх квітами. Те, що найжахливіші деталі цього військового злочину відомі зі спогадів офіцерів російської армії – просто ігнорують.
Інша ж (і найвірогідніше – найближча до реальності) описує сюжет як вияв “геніального задуму” Суворова: після штурму й масових убивств на правому березі Вісли той дозволив родичам загиблих із лівого берега забрати й поховати тіла. Побачене на Празі та валки гробів, які везли через річку, змусили мешканців Варшави просити повстанців відступити з міста без бою…
Отже, спроби протидіяти російській пропаганді, підготовлені реципієнти якої готові приймати будь-які версії подій, навіть взаємовиключні – апріорі приречені на невдачу. Апеляції до “правди”, “доказовості”, “перевірки джерел інформації” тощо для такої аудиторії є порожнім звуком.
Leave a comment