«Розіпнуті хлопчики» – давні рятівники безнадійно заплямованої репутації російської вояччини

Знаний «распятый мальчик в трусиках» і похідні від нього сюжети не були оригінальним винаходом російського агітпропу версії 2014 року

Такого роду «реагування» — історично типове для росіян у випадках, коли треба «пригасити» негатив від цілком реальних і наочних звірств, учинених їхньою вояччиною.

Наприклад, на виправдання масового вбивства в Катині тисяч полонених польських офіцерів 1940-го запустили історію про катування та розстріли полонених червоноармійців у польських таборах у 1920-1922 р. Ну нібито Катинь — це була помста за оту жорстокість до «мальчиков в буденовках». Польські історики ретельно вивчили архіви, опублікували документи, які абсолютно чітко спростовують ці твердження — ніяких екзекуцій у таборах полонених та інтернованих не було, причиною левової частки смертей були інфекційні хвороби.

Наївно було б припускати, що це хоч трохи зацікавило не те що пересічного російського читача (є маса публікацій польських авторів російською мовою) — навіть професійних істориків РФ. Але найцікавіше — сюжет про справедливу «помсту» в Катині за вчинені кривди легко співіснує із запереченням, що поляків розстріляло НКВД за наказом Сталіна та Берії («‘на самом деле это сделали фашисты в 1941-м»).

Не бракує прикладів подібного «правлення історії» і в давніші епохи.

Кумир «рускіх людєй» генералісимус Суворов мав не надто добру репутацію в Європі. Звісно, в Росії все це пояснювали (та й досі пояснюють) «русофобією» та елементарною заздрістю — адже не всім народам пощастило мати такого геніального полководця. Та ще й до всього здатен (уміло придушував антивладні виступи селян у Росії).

Читайте також: Роспропаганда намагається розпалити у США ненависть до українців брехнею про «вінницького атовця-терориста»

Причиною зневаги, яку відчували до цього діяча закордонні сучасники — його роль у придушені повстання Тадеуша Костюшка. А найбільше — кривава «різанина на Празі» (передмісті Варшави), яку вчинили його солдати. Заперечувати саму подію — важко, хоча б тому, що вона зафіксована в реляціях самого Суворова та безлічі спогадів.


Англійська карикатура кінця XVIII ст. на Суворова. Полководець зображений на тлі палаючого передмісття Варшави

Але тут на допомогу знову прийшли «распятые мальчики» — виявляється, винищення тисяч жінок, старих і дітей було викликано тим, що «диво-богатирі» мстилися за 500 беззбройних російських солдатів гарнізону, нібито підступно вбитих містянами в церкві (!) на початку повстання. І немає сенсу доводити росіянам, що це груба пізніша вигадка їхніх істориків, про яку не говорять джерела 1794 року. Що у Варшаві взагалі не було в той час православного храму, в якому б умістилось одночасно 500 осіб. Що всього в полон тоді потрапило лише 260 росіян, з яких 83-х дійсно лінчував натовп (за різних обставин, у різний час, не у храмах тощо).

І що Костюшко та інші вожді повсталих засудили самосуд. На відміну від Суворова, який нагородив мародерів та вбивць (навіть було засновано спеціальну і досить дивну нагороду — хрест та медаль не «за взятие Варшавы», а за «труды и храбрость при взятии Праги» — місця де й відбулась масакра).

Читайте також: Російська збройна агресія на Донбасі забрала життя понад 240 дітей

Ця історія, як і «катинська», також безконфліктно існує в російській свідомості в декількох версіях (із варіантами).

Окрім історії про священну помсту за «беззбройних солдатиків у церкві», є ще дві.

Згідно з однією — повідомлення про різанину цивільних на Празі були вигадкою тогочасної англійської/французької пропаганди, прикладом «інформаційної війни» проти Росії. Насправді ж російські «диво-богатирі» поводились як вишукані джентльмени, а «визволене» населення вітало їх квітами. Те, що найжахливіші деталі цього військового злочину відомі зі спогадів офіцерів російської армії — просто ігнорують.

Інша ж (і найвірогідніше — найближча до реальності) описує сюжет як вияв «геніального задуму» Суворова: після штурму й масових убивств на правому березі Вісли той дозволив родичам загиблих із лівого берега забрати й поховати тіла. Побачене на Празі та валки гробів, які везли через річку, змусили мешканців Варшави просити повстанців відступити з міста без бою…

Отже, спроби протидіяти російській пропаганді, підготовлені реципієнти якої готові приймати будь-які версії подій, навіть взаємовиключні — апріорі приречені на невдачу. Апеляції до «правди», «доказовості», «перевірки джерел інформації» тощо для такої аудиторії є порожнім звуком.

Андрій СТАРОДУБ

 

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.

Previous post Весь российский выбор сводят к осажденным скрепам – Портников
Next post Российский «убийца Airbus и Boeing» успешно идет на новый антирекорд