Кремль затягнув нас у трясовину з тисячі деталей і дрібниць щодо “мирного врегулювання на Донбасі”. В обговоренні й обдумуванні цього спаму ми мали б виснажитися й утратити волю до відсічі агресорові
Про це для “Тижня” пише Михайло Басараб.
Такою є тактика тривалої гібридної агресії, що поєднує збройні, політичні, гуманітарні й економічні засоби. Кінцева мета Росії – встановити свій тотальний контроль над Україною через повністю підконтрольне собі керівництво або безперервний хаос у нашій державі.
Основні складники цього плану – завдати бойовими діями й окупацією людських і матеріальних втрат Україні, змусити до поступок, а далі обтяжити нас системними негативними наслідками від війни, руйнацій та умов “миру”.
Нав’язані Кремлем Мінські домовленості створили засадничо вигідний для Росії контекст переговорного процесу, коли розв’язок конфлікту можливий тільки за рахунок поступок і втрат із боку України. Попри те, що Донбас досі не отримав особливого статусу, а Росія зазнає великих утрат через окупацію частини наших територій, ми не вибралися з пастки, у яку нас посадили 12 лютого 2015 року.
Живемо в тісних обіймах сутнісно хибного міжнародного консенсусу, що Мінські домовленості є запорукою справжнього миру. Насправді ці домовленості можуть бути основою для глибшої дестабілізації та знесилення України або можливістю для Росії залишити за собою Крим й оминути відповідальність за міжнародні кримінальні злочини проти України. Мінські домовленості є чим завгодно, але точно не гарантією миру.
Москва досі продовжує боротися за найкращий для себе розв’язок ситуації. Але в нашого ворога безумовно є в запасі цілий асортимент інших варіантів, які запропонують Україні й міжнародній спільноті за критичніших для Росії варіантів.
Наприклад, уявімо собі, що одного дня росіяни формально демонтують окупаційні адміністрації на Донбасі та виводять війська, забирають свою техніку й дозволяють українським прикордонникам взяти під контроль державний кордон. Питання звільнення Криму пропонують відкласти на потім.
Читайте також: Паризький саміт і російський план: якими є наслідки нормандської зустрічі за рік після неї
Дуже просто уявити, що відбуватиметься в Україні, а особливо за кордоном. Оскільки Москва привчила всіх нас до того, що війна триває лише на Донбасі, такий поворот подій подадуть як велику поступку Росії та фактично перемогу України. Що ж ми отримаємо насправді?
Насправді санкційний тиск на Росію буде істотно послаблено. Москва уникне політичної, а головне матеріальної відповідальності за збройну агресію проти України й окупацію частини Донеччини та Луганщини. Росія залишить під своїм контролем Крим. Україна отримає розграбований, замінований, депресивний регіон із населенням, що зазнало серйозного та тривалого впливу кремлівської пропаганди. Суму видатків на відновлення Донбасу ще кілька років тому незалежні західні фахівці обчислювали в десятки мільярдів доларів.
Міжнародна спільнота вимагатиме від нас якнайшвидших виборів на “звільненій” території. Це в них пунктик є такий. Можемо уявити собі, кого там буде обрано до органів місцевого самоврядування чи до Верховної Ради. Окрім того, російські спецслужби залишать розгалужену агентурну мережу й купу всіляких інших “сюрпризів”. Це цілком реальні наслідки простого безкровного виходу окупаційних військ та адміністрацій із території ОРДЛО.
Чи реальним є такий перебіг подій? Цілком. І все це без виконання положень Мінських домовленостей. Якщо ж Україна погодиться виконати ще й ці кабальні вимоги, то до всього перерахованого додайте особливий статус для Донбасу, амністію, народну міліцію та все те інше, що підписали тоді в Мінську.
На жаль, нас чекає саме такий шлях у тій чи іншій варіації, якщо ми не виберемося з дискусійної трясовини про тисячі другорядних дрібниць, які нам нав’язує ворог. Із Росією не можна грати другим номером. Без будь-яких демаршів треба нарешті вибудувати свою логічну позицію, яка має базуватися на реальних обставинах, а не на вигадках кремлівським фантазерів.
Отже:
• Росія вчиняє збройну агресію проти України, окупувала Крим, частину Донецької та Луганської областей, тож повинна понести за це повну відповідальність, передбачену міжнародним правом.
• Крим і Донбас окупант має звільнити одночасно.
Читайте також: 2020-й став роком глухого кута для ОРДЛО – Казанський
• Якщо Росія вчиняє зазначені злочини проти України, то порушений правопорядок буде відновлено після безумовного виходу росіян із півострова й Донбасу, а також після відшкодування збитків Україні.
У такому разі пошук розв’язку проблеми через виконання Україною якихось умов позбавлений сенсу. Інакше це видається спробою покарати не агресора, а державу, що зазнала агресії. Саме такий вигляд мають Мінські домовленості.
• Для чіткого й повного розуміння збитків, завданих Україні Росією, наша держава нарешті повинна почати підготовку консолідованої претензії. Відповідний законопроєкт у Верховній Раді зареєстрований.
• Після звільнення Криму й Донбасу на цих територіях повинна відбутися особлива процедура відновлення ладу. Вибори мають стати не початковим, а фінальним етапом реінтеграції деокупованих територій.
Увесь процес повернення цих територій до повноцінного та звичного життя може затягнутися на десятиліття. Забезпечувати цей особливий режим повинні деокупаційні адміністрації з відповідними спеціальними повноваженнями, визначеними українським законодавством.
Саме такою в загальних рисах має бути позиція України щодо подій в ОРДЛО та Криму, а також щодо умов звільнення, а потім і реінтеграції окупованих сьогодні територій.
Інколи мені кажуть, що Росія на таке ніколи не погодиться. А я завжди на таке відповідаю, що в нас є лише одна інша альтернатива – погодитися на російські умови й отримати значно більшу руїну. Це ж настільки очевидно.
Якщо ми хочемо зберегти свободу та шанс на розвиток, то маємо зміцнюватися й набратися терпіння. Терпіння доти, доки Росія під тиском тих або інших обставин буде змушена повернути Україні все й без будь-яких вимог до нас.
Leave a comment