У довгій історії англо-французького протистояння чергова суперечка через доступ до «рибальських угідь» Ла-Маншу могла б заслуговувати лише короткої виноски. Велика Британія та Франція мають низку спільних інтересів, які тісно збігаються. Але конфлікт щодо кількох десятків ліцензій на рибальство роздувається обома сторонами для поверхневих політичних цілей.
Невелика суперечка може перерости у згубну торговельну війну та отруїти ширші зв’язки між Британією та ЄС, відносини яких і без того напружені після Brexit. Крім того, у світі є більші проблеми, які вимагають співпраці між сторонами пише Financial Times, інформує ZN.UA.
Очікувалося, що саме рибальство стане однією з найбільш суперечливих проблем після виходу Британії з ЄС. Уряди Парижа та Лондона сперечаються з приводу надання ліцензій французьким кораблям, що курсують у водах Британії.
Згідно з умовами Угоди про торгівлю та співпрацю між ЄС та Великою Британією, укладеної в грудні минулого року, французькі човни, які намагаються отримати доступ до цих морів, повинні були рибалити там протягом останніх років.
Суперечка полягає в тому, які докази повинні бути надані французькими човнами. Уряд Франції вважає, що деякі вимоги були неможливими для виконання. Десяткам французьких човнів відмовили у доступі, хоча багато інших отримали ліцензії.
Розгніваний тривалими затримками, відсутністю діалогу та прогресу – Париж пообіцяв помститися.
Якщо не буде досягнуто прогресу, Париж оголосив, що заборонить британським човнам «висаджувати» свій улов у французьких портах, посилить контроль над британськими човнами та вантажівками, що в’їжджають у Францію, що потенційно перекриє торговельні шляхи.
Франція також погрожувала «переглянути» поставки електроенергії до Великої Британії та тиснула на Брюссель, щоб ЄС запровадив торговельні санкції проти Лондона.
Хоча, поки Париж відклав «санкції» проти Британії.
Можливо, погрози Парижа є надмірними та провокаційними. Французькі човни отримали ще кілька ліцензій, але цього недостатньо, щоб розрядити протистояння.
Прем’єр-міністр Британії Борис Джонсон вимагає від Франції відмовитися від ультиматуму. Крім того, Лондон пригрозив відповісти власними перевірками французьких човнів і судовим позовом.
Проблема в тому, що і для Джонсона, як і для французького лідера Еммануеля Макрона, конфронтація, ймовірно, пропонує більші політичні дивіденди, ніж деескалація.
Схоже, що прем’єр-міністр Великої Британії робить усе, щоб «рани» після Brexit залишалися відкритими. Це допомагає відволікти увагу від напруженої економічної ситуації в Британії. Важко уявити, як Джонсон змінює свій курс.
Тим часом на президента Франції тиснуть, щоб він заступився за французьких рибалок. У квітні на нього чекають вибори, а політичні конкуренти можуть суттєво змінити хід передвиборчої кампанії.
Макрон все ще стурбований з приводу угоди про атомні підводні човни Австралії, Великої Британії та США. Це була серйозна стратегічна невдача для Парижа, яка розглядається в Лондоні як великий стратегічний успіх.
Париж цілком очікувано зневажливо ставиться до відмови Джонсона виконувати свої зобов’язання після Brexit щодо Північної Ірландії. Що стосується прав на рибальство, то Франція вважає, що має засоби для того, аби змусити Велику Британію дотримуватися своїх обіцянок.
Перебої вантажоперевезень через Ла-Манш внаслідок обтяжливих перевірок можуть завдати реальної економічної шкоди.
Ризик полягає в тому, що цей конфлікт заходить занадто далеко. Країни ЄС не хочуть, щоб курс відносин вирішувався інтересами французьких рибалок, але симпатії до Великої Британії в інших столицях ЄС дуже мало. Парижу і Лондону потрібно домовитися, як вибратися з цієї пастки. На карту поставлено занадто багато, резюмує видання.
Leave a comment