“Що собі думає Зеленський – чому досі не поговорив із Байденом по телефону?”, – чи то зі здивуванням, чи то з обуренням допитуються представники активної громадськості в Україні, які щиро зацікавлені в налагодженні відносин із США. Мовляв, новообраний американський президент уже й із Трюдо поговорив, і з Джонсоном, і зі Столтенберґом, й – о Боже! – навіть із Путіним, а з президентом України, попри начебто дружні почуття до нашої країни – досі ні. Понад те, від себе додам, окремі із закордонних лідерів уже встигли двічі порозмовляти з Байденом – після його обрання та після інавгурації
Про це у своєму блозі на УП пише Альона Гетьманчук.
Проблема в тому, що подібна постановка питання – “Що собі думає українська влада?” – передбачає, що це начебто український президент чи українська влада не добиваються розмови з Білим Домом. Начебто Байден і не проти, але ж українська влада вперто б’є по гальмах.
Читайте також: Тепер у Байдена можуть вирішити, що до історії з атакою на вибори причетний і Офіс президента – Фурса
Дійсно, після обрання Байдена президентом Зеленському не вдалося поговорити з ним жодного разу. Але за всього критичного ставлення до влади – чи нарікання на відсутність факту такої розмови дійсно потрібно адресувати Києву, чи, можливо, радше Вашингтонові?
Більш ніж переконана, що спроби в телефонному режимі привітати Байдена робили відразу після того, як стало відомо, що саме він обійме Овальний кабінет на наступні чотири роки. І лише інтенсифікувалися за лінією Київ-Вашингтон ближче до дня інавгурації та відразу після неї.
Те, що така розмова не відбулася – дійсно показово. Але, як на мене, показово не з позицій бездіяльності української влади, а позицій подальшого сприйняття України у Вашингтоні, зокрема в Байденовому оточенні.
Читайте також: Портников: Байден сприйматиме Україну всерйоз, а ось Зеленського – навряд чи
А гірка правда в цьому сприйнятті для нас полягає в тому, що Україну й надалі вважають вразливим місцем Байдена, а не його сильною стороною. В американській столиці, зокрема й у близьких до адміністрації колах, продовжують називати Україну навіть не “токсичною”, а “радіоактивною”. За моєю інформацією з низки джерел, саме шлейф історії з імпічментом є причиною того, що не відбулося розмови відразу після обрання Байдена президентом.
Не виключаю, що саме цей шлейф, а також факт відсутності якихось нагальних питань для обговорення саме з українським президентом (як це було з деякими іншими закордонними лідерами) став причиною того, що така розмова на час написання цього допису не відбулася між лідерами й після інавгурації. Адже на відміну від контактів із іншими закордонними лідерами, Байденову розмову із Зеленським найактивніші опоненти нинішнього президента США розглядали б якщо не під мікроскопом, то дуже пильно.
Те, на чому сьогодні дійсно варто було би сфокусувати увагу поборникам стратегічного партнерства України та США – це на пошуку аргументованої відповіді на запитання “Який конкретний внесок Україна може зробити в порядок денний президентства Байдена?”. Без добре аргументованої та зрозумілої не тільки для нової адміністрації, але і її критиків у США відповіді на це запитання буде значно складніше знімати залишки вищезгаданої “радіоактивності”.
Leave a comment