Учора сталася безпрецедентна подія в нашій історії – представники Управління державної охорони не допустили голову КСУ Олександра Тупицького та ще кількох суддів на їх робоче місце.
Всяке було: Віктор Ющенко звільняв суддів Конституційного суду, але вони поновлювалися, будівлю цієї інституції неодноразово пікетували, в бік суддів летіли образи, вони фігурували (і фігурують) в розслідуваннях, та щоб голову не пускали на роботу – таке вперше. Ситуацію, що склалася, Тупицький назвав перешкоджанням роботі державного діяча і перевищенням повноважень з боку посадових осіб. Очільник КСУ наголосив також, що приходитиме на роботу щодня (про те, що відбувалося сьогодні, в КСУ ще не повідомили), і якщо його в будівлю не пускатимуть, то будуть складатися відповідні акти, адже він не хоче, щоб йому зараховували прогули. У свою чергу в УДО пояснили: діють на виконання вимог указу президента, який відсторонив Тупицького від посади судді Конституційного суду, пише Юрій Васильченко для Depo.ua.
Учора ж ДБР повідомило голові КСУ підозру. Його підозрюють у наданні завідомо неправдивих показань, які поєднані зі штучним створенням доказів захисту, а також у підкупі свідка з метою відмови від дачі показань. При цьому, наголосили в слідчому органі, голова суду після повідомлення про підозру імітує її невручення, ненабуття статусу підозрюваного, відвідуючи робоче місце. А “секретаріат КСУ фактично перетворено на юридичну фірму його голови, оскільки останній готує, друкує, реєструє, відправляє документи для голови суду, які не мають жодного відношення до конституційного судочинства, а лише пов’язані з його участю в кримінальному провадженні”. Тому, наголосили в ДБР, “іншим чином, ніж шляхом відсторонення від посади судді КСУ й одночасно його голови, неможливо запобігти ризикам впливу останнього на інших свідків у цьому кримінальному провадженні – співробітників КСУ, перешкоджання наданню ними документів на запит слідчого, явки на допит тощо”. Ближче до вечора Тупицький звернувся до Генерального прокурора Ірини Венедіктової. Каже: згідно із законодавством підозру йому не вручали, прокурори та слідчі порушили його права. І вкотре назвав указ Зеленського про своє відсторонення неконституційним.
Отже, які висновки можна зробити з учорашніх подій.
Висновок перший: конфлікт між Офісом президента і Конституційним судом (саме всім судом, а не окремо взятим головою цієї установи) лише посилився. Спроба налякати Тупицького і добитися від нього добровільної відставки успіхом не увінчалася, навпаки, той своєю непоступливістю почав ще більше дратувати ОП, тому на нього почали тиснути в інший спосіб. “Удошники” виконували наказ, тому тут питання не до них, а до того, хто такий наказ давав. І в якій формі. Адже всі розуміють, що представники держохорони не могли ставати на заваді Тупицькому тільки тому, що у них про це попросили в Держбюро розслідувань.
Висновок другий: на прикладі голови Конституційного суду можуть показувати іншим суддям, що президент, якщо він дуже цього прагне, здатний поставити на місце будь-якого суддю, кого вважає негідним посади. Або на якого образиться. З Тупицьким наразі суддівський корпус держави публічно не солідаризувався. Навіть спільної заяви на його підтримку з підписами всіх суддів КСУ поки ніхто не бачив. Тобто, все виглядає як конфлікт Зеленський-Тупицький. Однак можна не сумніватися, що судді Верховного суду, Вищого антикорупційного та інших судів уважно спостерігають за перипетіями навколо відсторонення голови Конституційного суду. І роблять висновки, наскільки подібна ситуація може повторитися з ними в разі конфлікту з президентським Офісом.
І ще один момент: за розбірками ОП й КСУ спостерігають не лише вітчизняні судді, але й наші західні партнери. Вони можуть нічого і не казати, проте варто розуміти, що на Заході дуже уважні до того, як в Україні функціонують державні інститути. Адже у нестабільних демократіях завжди існує ризик виходу окремих гілок влади за межі своїх конституційних повноважень. Це дестабілізує систему управління, вносить хаос. Тому в очах заходу війна Зеленського з Тупицьким – погана історія. Якими б благими намірами не прикривалися в ОП. І, не виключено, вже скоро нашим офіційним особам настійливо рекомендуватимуть завершити конфлікт Банкової з Конституційним судом полюбовно.
Висновок третій: загальновідомо, що українські служителі Феміди далеко не зразкові. Однак у даній конкретній історії виникає одразу кілька запитань. Перше: чому, воюючи з Тупицьким і КСУ, влада не проявляє такого ж жвавого інтересу до інших суддів, стосовно яких проводяться слідчі дії. Приміром, до розвитку ситуації навколо судді ОАСК Павла Вовка. Тому у багатьох закрадається думка, що розбірки, влаштовані з Конституційним судом та його головою, мають на меті не тільки витіснити Тупицького з крісла, а й зробити суддів-конституційників слухняними. Або, чого також не можна виключати, просто паралізувати роботу КСУ. Навіщо?
Версій може бути кілька: хтось підозрює, що у такий спосіб хочуть убезпечитися від визнання неконституційною земельної реформи, а хтось – що паралізований Конституційний суд поставить на паузу оцінку конституційності будь-яких законів і указів. Утім, в останньої версії є слабке місце: без висновків КСУ не вдасться внести жодних змін до Конституції. Хіба виносити їх на всенародний референдум, закон про який “слуги” обіцяють прийняти наступного тижня. Але організувати референдум з необхідним результатом буде непросто. Особливо з огляду на політичні наслідки.
Друге запитання стосується інформаційного обрамлення епопеї з Тупицьким. Завдяки активності влади в медіа громадяни зрозуміли, що цей суддя – не дуже хороший хлопець. Остання дражлива історія – відпочинок відстороненого голови КСУ в Дубаї. Зазначалося, що добова оренда королівської вілли в готелі Kempinski Palm Jumeirah, де він, за даними ЗМІ зупинявся (суддя заявив, що це неправда), становить понад 300 тис. грн. Новина про це з фотографіями Тупицького, вочевидь викликала класову ненависть у багатьох співвітчизників. Аж тут у мережу виклали фотографії, на яких у тому ж Дубаї нардеп-“слуга” Микола Тищенко. Правда, в іншому готелі. Добре відомо, що він людина заможна і може собі дозволити такий відпочинок. Але чи розуміють на Банковій, що тепер релакс Тупицького у сонячних Еміратах уже нікому не цікавий? Хіба як бекграунд до новини про Тищенка. Ми ось до чого ведемо: мало сказати “цей хлопець поганий”, треба переконати суспільство, втомлене від карантину, локдауну, високих тарифів, що ти, влада – повна протилежність цього “поганця”.
Чим завершиться протистояння Зеленського з Тупицьким? Після недопуску останнього на робоче місце варіантів лишається обмаль: або голову суду дотискають, він іде у відставку і президент святкує перемогу (такий поворот поки виглядає малореалістичним), або Зеленський не продовжує дію свого указу і Тупицький після двомісячного бану повертається в крісло, але стає більш уважним до думки ОП (такий поворот можливий, якщо буде сигнал від партнерів), або конфлікт поглиблюється, в його орбіту втягуються нові гравці, від цього страждає імідж і президента, і держави. Тут дуже важливо, чи впевнені Зеленський та його юристи, що Тупицький у підсумку опиниться на лаві підсудних, а не перетвориться в очах громадян на “жертву режиму”. Який, до всього іншого, ще й нездатний свою жертву посадити…
Leave a comment