Злив “прослушки” з кабінету колишнього очільника білоруського КДБ Вадима Зайцева говорить про те, що режим Лукашенка міг бути причетним до вбивства Павла Шеремета в Україні.
Лукашенка уже двадцять років звинувачують у вбивстві колеги Шеремета – Дмитра Завадського (до речі, його викрали (а пізніше і вбили) саме перед зустріччю з Шереметом). А розмови про існування «ескадронів смерті» в Білорусі почались ще наприкінці 90-х, коли один за одним зникли Захаренко, Гончар і Красовський – головні на той час опоненти Лукашенка. В його ж режимі, за дивних обставин, вмирають й інші політики, зокрема, Геннадій Карпенко (відомий у тому числі тим, що ініціював збір підписів депутатів білоруського парламенту за імпічмент президента), пише у своєму блозі Богдан Петренко, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму.
Чому українські правоохоронці не пішли відразу білоруським слідом у слідстві про Шеремета? А хто сказав, що не йшли? На початку це була одна із версій убивства. Подивіться старі матеріали. Питання у тому, що тодішні відносини України й Білорусі були значно кращими, ніж зараз, і, ймовірно, вирішили не псувати стосунки. Тобто, політично пригальмували розслідування цього напрямку. Ба більше – йдеться про країну, на території якої працювала Тристороння контактна група.
Чи є записи, які оприлюднені, прямим доказом про участь Лукашенка чи його «ескадронів смерті» у вбивстві Павла Шеремета. Ні, таким доказом вони не можуть бути. І це навіть без логічного в таких випадку сумніву: а чи є ці записи справжніми, а точніше – чи можна довести їхню справжність у суді. Записи лише опосередковано говорять про те, що спецслужби Білорусі обговорювали можливість фізичного знищення відомого журналіста. За чотири роки до його вбивства. Тож поки що варто з’ясувати справжність записів. А потім – відновити розслідування і пошук інших доказів «білоруського сліду».
Для чого записи з’явились саме зараз? Вони точно не призведуть до того, що завтра звинувачення з Антоненка та інших, яких обвинувачують у вбивстві Шеремета, будуть зняті. По-перше, є юридична складова, яка поки що сумнівна. А, по-друге, є політичний чинник. Тобто, визнання власної вини. На це навряд чи швидко підуть у поліції, бо це відіб’ється на іміджі тих, хто був на презентації розслідування. А ось сама по собі поява таких записів може призвести до загострення протистоянь між владою та патріотичною опозицією в Україні.
Та навряд чи головна мета появи цих записів – це лише українська політика. Не виключено, що таким чином міжнародні політичні актори намагаються грати опозиційними настроями в Білорусі. Зокрема, стимулювати протести після новорічних свят. Враховуючи, що захід надто інертно реагує на білоруське питання, єдиний, хто міг би бути зацікавленим у продовженні білоруських протестів – це Кремль. Кремль, який розуміє, що Лукашенко знову почне віддалятись і «забивати» на домовленості Росією, коли протести закінчаться. І Кремль, якому потрібні тривалі, але неуспішні акції опозиції в Білорусі, щоб нав’язувати власному народу зневіру в протестному русі.
Богдан ПЕТРЕНКО, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму
Leave a comment