Що робить очільник держави в демократичній країні, коли для ухвалення того чи іншого рішення в нього не вистачає голосів у парламенті? Намагається дотриматися всіх конституційних процедур, домовляється із депутатами, шукає компромісні кандидатури – якщо мова йде про кадрові призначення
Про це для “Еспресо” пише Віталій Портников.
А що робить авторитарний правитель? Намагається розтоптати, принизити, обійти парламент, але все одно протягнути власне рішення.
Читайте також: Зеленський іще є, а з його епохою вже покінчено. Політичні підсумки року, що минає
Пропоную читачеві самому визначити, до якої категорії керівників належить Володимир Зеленський. Утім, гадаю, у ситуації із провалом призначення Юрія Вітренка в парламенті й подальшим призначенням колишнього менеджера “Нафтогазу” на посаду виконувача обов’язків міністра енергетики й так усе зрозуміло.
Причому це ж не перше таке призначення. Із призначенням одіозного міністра освіти Сергія Шкарлета було так само. І коли термін його перебування на посаді із приставкою “виконувач обов’язків” сплив, заради задоволення президентської забаганки пішли навіть на фальсифікацію голосування в парламенті. Яка ганьба!
Власне, примха – це лише один із варіантів, який пояснює поведінку президента і його оточення. Можливо, мова може йти про зобов’язання глави держави перед олігархічними кланами – справжніми авторами його успіху в ролі телевізійного коміка й організаторами його перемоги на президентських виборах 2019 року.
Читайте також: Україна – не Європа. Що засвідчило Шкарлетове призначення
Можливо, у випадку зі Шкарлетом Зеленський сподівається знайти союзників серед проросійських депутатів із ОПЗЖ. Можливо, у випадку із Вітренком Зеленський вирішив, що ділові вартості колишнього менеджера “Нафтогазу” врятують українську економіку від неминучих проблем, що треба якнайшвидше створювати умови для призначення Вітренка наступним головою уряду.
Що, ясна річ, є дуже наївним. Тому що першопричина проблем – не в Гончаруку або Шмигалеві. І причина проблем буде не у Вітренкові, якщо він стане прем’єр-міністром. Причина проблем – у самому Зеленському. Ну і, звичайно ж, у тих безвідповідальних мешканцях України, хто віддав йому свої голоси.
Але яке все це вже має значення, якщо колишній телевізійний комік раптово уявив, що держава – це він. А Українська держава – це ми з вами. І цю державу Зеленський разом зі своїм оточенням і за потурання прихильників щодня знищує.
Leave a comment