Уряд Швейцарської конфедерації вирішив запровадити санкції проти самопроголошеного “президента Білорусі” Олександра Лукашенка та його найближчих соратників, серед яких – диктаторів син
Про це для “Еспресо” пише Віталій Портников.
Це вже другий набір недавніх санкцій, які Берн запроваджує проти представників режиму. Перші санкції ввели ще в жовтні 2020 року, відразу ж після початку протестів у Білорусі та їхнього силового придушення. Отже, Швейцарія діє в тому ж напрямку, що і Європейський Союз.
Читайте також: Галюцинації потопельника Лукашенка: Україна підбиває Європу “душити Білорусь”
Однак я не випадково згадую про рішення саме Швейцарії. Це нейтральна країна, уряд якої вкрай неохоче й обережно приєднується до будь-яких режимів санкцій. Берн намагається бути посередником, а не суддею.
Однак у випадку з Лукашенком просто неможливо зберігати нейтралітет – настільки огидно й нахабно чинить диктатор із власним народим. І Швейцарія просто діє так, як на її місці діяла би будь-яка цивілізована країна.
Будь-яка? Та ні, не будь-яка. А що ж Україна? А нічого. Україна дійсно обіцяла Європейському Союзові приєднатися до санкцій протии білоруських чиновників – і про це навіть оголосив голова європейської дипломатії Жозеп Боррель. Однак на практиці цього не сталося.
Читайте також: Розчахнутий народ? Ейфорія щодо “народження білоруської нації” дещо перебільшена
Рішення про запровадження санкцій приймають на засіданні РНБО, а підписує його – президент. Секретар РНБО Олексій Данілов неодноразово говорив про події в Білорусі як про виклик для України. Президент Володимир Зеленський неодноразово засуджував насильство в сусідній країні.
Однак це – лише слова. Ніяких конкретних заходів у Києві не вживають – ні стосовно самого Лукашенка, ні стосовно його оточення. І залишається тільки гадати, у чому ж причина цього зволікання, а, може, і відмови від власних обіцянок – в особистій симпатії, яку Зеленський може відчувати до Лукашенка, або в корупційних зв’язках українських і білоруських чиновників та олігархів.
У кожному разі така зухвала поведінка аж ніяк не личить Україні. Адже наша країна постійно наполягає на продовженні європейських санкцій проти Росії – і, до речі, 16 грудня ці санкції продовжені на чергові шість місяців. Але з боку самої України аналогічної солідарності з ЄС – коли мова йде про тиск на Лукашенка – як бачимо, немає.
Leave a comment