У Кривому Розі поразки Зеленському завдало те, що раніше зробило його президентом – Портников

Поразку кандидата від партії президента Володимира Зеленського на виборах міського голови Кривого Рогу спостерігачі сприймають як особистий провал глави держави, який виступав у ролі високопоставленого агітатора в рідному місті – й усе одно не домігся перемоги

Про це для “Еспресо” пише Віталій Портников.

Багато хто навіть говорить про те, що це початок кінця політичної кар’єри колишнього телевізійного коміка. Хоча якщо задуматися, початок кінця кар’єри Зеленського був зумовлений самою його перемогою на президентських виборах – настільки нездійсненними були обіцянки й суперечливими очікування.

Але поразка у Кривому Розі – дійсно знакова подія. Вона показує, що популярність Зеленського не діє навіть на мешканців його рідного міста. Можливо, багато хто з них досі пишається тим, що їхній земляк став “вироком”. Але ця гордість аж ніяк не змушує криворіжців голосувати за того, на кого їм указує президент.

Читайте також: Запрограмований провал: нам навіч демонструють безпомічність Зеленського

І все ж Зеленський у рідному місті програв не стільки власному рейтингові, скільки Юрієві Вілкулу. Колишньому міському голові Кривого Рогу, який став би безсумнівним переможцем другого туру виборів, але відмовився брати в ньому участь, коли послався на погіршення здоров’я. У цій відмові Вілкула від подальшої боротьби вбачають і тиск Офісу президента, й олігархове прохання, яке Вілкул не міг проігнорувати, і багато інших кулуарних обставин, про які ми навряд чи скоро дізнаємося.

Але навіть якщо це й так, значить, у Києві не змогли зрозуміти логіки регіональної політики як такої. І не змогли зрозуміти, чому чинні міські голови виграли практично всі вибори в обласних центрах. Кривий Ріг був просто кульмінацією цієї перемоги.

Україна досі влаштована не як демократична, а як феодальна держава. Перемога Зеленського на президентських виборах тільки підтвердила це. Група феодалів, які контролюють економіку країни, без зусиль домоглася перемоги на президентських виборах свого ставленика – приблизно як імператор Калігула зробив сенатором Риму улюбленого коня.

Одначе феодалізм – він не тільки на Печерських пагорбах. Він іще й у кожному окремому населеному пункті. Й у міру того, як гроші приходять до місцевих бюджетів, міські голови все більшою мірою стають господарями своїх міст.

Із Вілкулом, безумовним господарем Кривого Рогу, потрібно було домовлятися не тільки про те, що він зніме свою кандидатуру з виборів. А про те, що він назве своїм наступником кандидата, запропонованого Офісом президента України. Але ж цього не сталося. У своєму зверненні до містян Вілкул однозначно запропонував їм підтримати кандидата від ОПЗЖ. Хоча цей кандидат у першому турі посів третє місце й далеко відстав від двох головних претендентів.

Читайте також: Замість Зеленського буде нова популістська альтернатива від олігархів – Портников

Після того, як я прослухав Вілкулове звернення, для мене підсумок виборів у Кривому Розі був зрозумілим. Ніяких сумнівів у тому, кого назвуть переможцем, уже не було. Думаю, не тільки в мене, а й у всієї криворізької знаті.

Вражає інше – що ці сумніви були в Зеленського, були у співробітників його Офісу, були у спостерігачів у Києві. І це ще раз продемонструвало, наскільки в українській столиці не здатні зрозуміти, що ж насправді відбувається у країні та яким правилам сьогодні підпорядковується регіональна політика.

Перемога кандидата ОПЗЖ на місцевих виборах у Кривому Розі – це не просто перемога над Зеленським. Це ще й перемога регіональної влади над Печерськом, іще один доказ дедалі більшого впливу місцевих еліт. Якщо так триватиме й надалі, то вже незабаром саме ці місцеві еліти, а не олігархи, вирішуватимуть, кому ставати новим президентом країни. А цей новий президент не зможе працювати, не враховуючи інтересів регіональних баронів. Так і станеться реальна зміна кланів біля керма країни.

Це, звичайно, ще не федералізація, про яку мріє Володимир Путін. Це нова феодалізація, яка є природним наслідком успіху політики децентралізації у країні з нереформованою економікою та вождистською партійною системою. У країні, в якій місцеві феодали стають для населення ближчими та зрозумілішими, ніж київські.