Колишній міністр економіки Тимофій Милованов, який після місяців публічних принижень і ганебної відставки знову вирішив надавати послуги офісові Володимира Зеленського, визнав те, що інші представники влади не наважуються сказати вголос: грошей не буде
Про це для “Еспресо” пише Віталій Портников.
Тобто не буде траншів Міжнародного валютного фонду. А значить, не буде й іншої фінансової допомоги Україні. Запозичення, які можна буде взяти в такій ситуації, навряд чи навіть мінімально покриють суми виплат, які Україна повинна зробити за своїми борговими зобов’язаннями.
Читайте також: Нардеп: Час визнати факт – грошей у державі немає
Це не якісь теоретичні розрахунки, а реальний трагічний результат перебування Володимира Зеленського на посаді президента України та діяльності двох його урядів. До фактичної відмови міжнародних фінансових інституцій від співпраці з українськими популістами привела некомпетентність влади та її повна залежність від олігархічних кланів, її невгамовна жага наживи й нерозуміння ситуації.
Адже коли у МВФ вирішили допомагати Україні не відразу, а частинами, вже було зрозуміло, що українській владі не довіряють і збираються тримати її на короткому повідку. І будь-який відступ від узятих на себе зобов’язань миттєво призведе до відмови від фінансової допомоги. У Києві, ймовірно, вважали що з фінансистами із західних структур можна поводитися як із українськими виборцями – брехати, обіцяти й навіть не розуміти, як це виконати.
Результат – криза державних фінансів. І без того дефіцитний бюджет не виконують і не виконуватимуть іще більше. А оскільки влада не змогла впоратися з підготовкою до нової хвилі пандемії, неминуче закриття навіть частини галузей української економіки призведе до нового зменшення доходів населення, його платоспроможності та здатності виживати.
Читайте також: У Вашингтоні Зеленський вирішує негайне завдання, не думаючи про наслідки – Портников
А чим займається влада у цих умовах? Вона думає про те, як установити касові апарати для дрібних торговців, як отримати контроль над Конституційним судом для олігархічних кланів і як позбутися антикорупційного законодавства. І все це – водночас! Це навіть не називається рубати гілку, на якій сидиш. Це називається бетонувати майданчик, на який неминуче впадеш. І все це з ги-ги та га-га, із відвертим нерозуміння того, що на нас чекає. Йому смішно!
Є ліки від цієї напасті? Я вже говорив, що пігулка буде гіркою. Й українцям доведеться її розжовувати на тлі майбутньої економічної та соціальної кризи. Тоді навіть найнеосвіченіший і найінфантильніший виборець, найщиріший прихильник популістів змушений буде змиритися з неминучим і визнати, що тільки переформатування української влади згори донизу дасть йому та його родині змогу врятуватися. І в українську політику почнуть повертатися спаплюжений професіоналізм, відповідальність і патріотизм. Власне, так, як це зараз відбувається в усьому світі.
Шкода тільки, що багато хто з наших співвітчизників цього вже не побачать.
Leave a comment