Казанський пояснив, чому план Кравчука радше за все ні до чого не призведе

Дискусія довкола перемовин щодо Донбасу останніми роками розвивається за одним і тим самим сценарієм

Про це для “Тижня” пише Денис Казанський.

Хтось із українських пред­став­ників робить резонан­сну заяву, пропонує новий план деокупації Донбасу чи якісь зміни у форматі переговорів. Після цього відбувається бурхлива реакція: кілька днів заяви та пропозиції коментують експерти, обговорюють на ток-шоу політики. Дехто вбачає в нових ініціативах зраду. Хтось – підступні плани ворога. Однак у результаті історія щоразу закінчується нічим. Жодних змін у донбаському питанні не відбувається, проривів і зрушень у перемовинах – теж, і врешті черговий скандал із часом забувається, його перекривають інші інформаційні приводи.

Днями Україна могла спостерігати чергову серію цієї драми. 5 листопада голова української делегації у ТКГ Леонід Кравчук в інтерв’ю “Інтерфаксові” заявив, що українська сторона підготувала “План спільних кроків”, який збирається представити у ТКГ. Запропонований план є детальною дорожньою картою припинення вогню, демілітаризації та реінтеграції ОРДіЛО.

Читайте також: Кравчук анонсував “план миру”, аби провести вибори в ОРДЛО 31 березня

При цьому українська сторона вважає за можливе провести вибори в цих регіонах уже 31 березня 2021 року. Саме цей фрагмент викликав бурхливу реакцію українського суспільства й велику кількість негативних відгуків. Патріотичній громадськості такий поспіх не припав до душі: у ньому побачили якісь поступки ворогові. Адже такі часові межі є занадто короткими, щоб організувати на цих територіях повноцінний виборчий процес відповідно до вимог українського законодавства й міжнародного права.

Кілька днів пропозиції Кравчука емоційно обговорювали на телеканалах. При цьому сам “План спільних кроків” не був опублікований, і ніхто, крім учасників ТКГ, поки що не бачив його цілком. Ця невизначеність тільки нагнітала пристрасті, однак пояснювали її цілком просто: план не оприлюднено не через якусь особливу секретність, а на прохання ОБСЄ. Проте багато хто вже встиг звинуватити Кравчука в бажанні поступитися бойовикам й окупантам.

Однак на першому ж засіданні Тристоронньої контактної групи російські представники відразу ж заявили, що український “План” їх не влаштовує, тож виконувати його не збираються. Така реакція підтвердила, що ніякої “зради” український документ не містить, а навпаки – складений він із огляду на національні інтереси України. Хай там як, але прогресу в переговорах так і немає. А це означає, що й вибори в ОРДіЛО наступного року в березні за українськими законами навряд чи пройдуть.

Читайте також: Портников: Росії не потрібен ані план, ані мир – війна триватиме

Підконтрольні РФ “представники ОРДіЛО” пропонують у ТКГ свій альтернативний план урегулювання конфлікту, який називають “дорожньою картою”. Український документ, на їхню думку, не відповідає мінським угодам, хоча навести конкретні фрагменти, які нібито порушують угоду, вони не можуть. Незадовго до цього “дорожню карту” від загарбників уже злили в мережу й опублікували на деяких ресурсах, однак обговорювати її всерйоз (як і весь інший спам, що виходить від псевдореспублік) немає сенсу.

Крім того, російська сторона й далі вимагає від української делегації у ТКГ, щоб Верховна Рада ухвалила якусь постанову про прихильність мінським угодам – а це взагалі виходить за межі повноважень делегації. Очевидно, що ані Кравчук, ані будь-хто інший із її членів не може якось впливати на парламент і вимагати ухвалення будь-яких документів.

Однак російська сторона, чудово це розуміючи, і далі клеїть дурня й навмисно доводить ситуацію до абсурду, щоби зробити перемовний процес неможливим. Сценарій, власне, не новий: перед місцевими виборами РФ так само вимагала від українського парламенту внести зміни в постанову щодо проведення голосування в регіонах 25 жовтня.

Незважаючи на білий шум у ЗМІ та соцмережах, стан речей фактично не змінюється, і переговори щодо врегулювання ситуації на Донбасі, як і досі, у глухому куті. І так триватиме доти, доки російська сторона не змінить своєї політики щодо України й не буде готова забратися з окупованих територій. А цього найближчим часом, судячи з усього, не станеться.