Вам, можливо, байдуже до Китаю, але Китаєві не байдуже до вас. Ось що слід засвоїти після нещодавньої надзвичайної події у французькому місті Нанті. Подія засвідчує, як Комуністична партія Китаю нехтує західними уявленнями про наукову й культурну свободи. Будь-яка згадка чи обговорення на тему Піднебесної будь-де у світі вважається потенційною загрозою легітимності режиму. І підлягає контролю
Про це для “Тижня” пише Едвард Лукас.
Виставку “Син неба і степу”, присвячену Монгольській імперії Чингізхана, перенесено з лютого цього року на 2024-й. Причиною є ціна, яку китайська влада намагалася отримати за надання деяких експонатів. Китайці були проти використання слів “монгольська” й “імперія” та навіть не хотіли згадки про самого Чингізхана. Вони прагнули повного контролю над тональністю та змістом текстів, мап, каталогу й рекламних матеріалів. Управління з охорони спадщини в Пекіні розробило зациклену на Піднебесній концепцію виставки, відповідно до якої, за словами директора музею Бернара Ґіє, “монгольська історія та культура повністю зникають”.
Читайте також: Китайське свавілля в Гонконгу мало би спонукати до нової холодної війни
Один із уроків, що тут слід засвоїти, стосується внутрішньої вразливості Китаю. Завоювання Чингізхана – це приниження, яке режим викреслив зі своєї історії. Нинішні події теж мають значення. Нещодавні утиски проти монгольської меншини у країні позбавлять монголів права на освіту рідною мовою. Поневолені народи Китаю (тибетці й уйгури – найвідоміші, але є й інші) потерпають від знищення культури, мови й релігії в межах жорстокої політики основного етносу Китаю – ханьців, замаскованої під комуністичну ідеологію.
Це жахливо для в’язнів китайської тюремної держави. Та й для нас це також погана новина. Впливовість Китаю означає, що він може диктувати умови зовнішньому світові чи принаймні тим країнам, чий комерційний успіх залежить від нього. Голлівуд, який суттєво залежить від китайського ринку, з 1997 року не випустив жодного фільму із критикою цієї країни. Згідно з доповіддю організації PEN America, кіноіндустрія змінює “акторів, сюжет, діалоги й декорації” за велінням влади КНР, “формуючи уявлення, насаджуючи чутливості й визначаючи нові межі того, що можна показувати, говорити й розповідати”.
Наприклад, контент про ґеїв і лесбійок вилучили із таких фільмів, як “Богемна рапсодія” (Bohemian Rhapsody, 2018), “Стартрек: За межами Всесвіту” (Star Trek: Beyond, 2016), “Чужий: Заповіт” (Alien: Covenant, 2017) і “Хмарний атлас” (Cloud Atlas, 2012), а зі стрічок “007: Координати «Скайфолл” (Skyfall, 2012) і “Місія нездійсненна 3” (Mission: Impossible III, 2006) були вилучені сцени, де вбивають китайців. У фільмі “Доктор Стрендж” (Doctor Strange, 2016) персонаж-тибетець став кельтом. У стрічці “Найкращий стрілець: Меверік” (Top Gun: Maverick, прем’єру очікують 2021 року) змінили куртку пілота, на якій був тайванський прапор. Це стосується не тільки блокбастерів. Побіжний зв’язок із неголлівудським фільмом, що містить критику Китаю, може зашкодити кар’єрі.
Читайте також: Зеленський штовхає Україну в пастку комуністичного Китаю
Наступні мішені – музеї й університети. Вони вразливі тому, що в більшості країн мусять бути винахідливими, шукати партнерів, спонсорів і клієнтів, зокрема й у таких авторитарних державах, як РФ і КНР. Взаємодія між недофінансованими культурними інституціями та спраглою контролю Комуністичною партією Китаю фатальна для наукової свободи.
Раніше увагу приділяли насамперед викраденню інтелектуальної власності й таємниць у сфері оборони. Нині під удар потрапляє свобода слова, особливо після ухвалення закону про національну безпеку Гонконгу, який криміналізує критику китайського правління будь-ким будь-де у світі. Тепер учитель чи студент, що приїхав у Гонконг чи КНР (або в такі країни, як Таїланд, де людей можуть екстрадувати на вимогу Пекіна), ризикує арештом на підставі його висловлювань або досліджень.
У багатьох може виникнути спокуса до самоцензури. Це забезпечить Китаю легку перемогу. Проте опір (за умови участі достатньої кількості людей) завдає поразки агресорам у Пекіні. Нам не конче добрим словом згадувати Чингізхана, та пам’ятаймо його так, як нам хочеться, а не так, як нам кажуть.
Leave a comment