Витратила добу, аби зрозуміти, що не так для мене із фразою:
“Я дуже радий, що завтра 120 депутатів із партії “Слуга народу” поїдуть на Донбас. Не до Туреччини чи на Мальдіви, як колись – депутати поїдуть на передову й почують про ситуацію там. Не із соцмереж, а від наших військових і місцевих мешканців. Мир на Донбасі й окупація Криму – мої ключові пріоритети”.
Читайте також: За Фокіновою відставкою ми забули про режисера цієї вистави, чия діяльність загрожує нам капітуляцією
А не так із цією фразою буквально все. Імітація президента відправила на передову імітації депутатів для того, щоб імітувати державу. За півтора року депутатства більшість із цієї сотні з гаком навіть не сунулися на лінію розмежування.
Чому імітація? Бо від часу обрання це нікому не було цікаво, але раптом стало – за три дні до виборів. Коли палала Луганщина – де були всі депутати? Вогонь був же реальний, страждання людей були реальні. Тут не зробиш пафосних фоточок для відосиків про класного президента.
Читайте також: Доба на фронті: загарбники активізувалися, наші захисники нарешті відповіли на обстріли
Єдине питання – як можна було працювати понад рік, не знаючи й не розуміючи, як живуть люди на Сході та військовослужбовці – і голосувати за законодавчі ініціативи щодо ситуацій, про які вони не мають ані щонайменшої уяви.
Хоча з іншого боку, що дивуватися імітаціям. Обіцяли державу у смартфоні – ми її й отримали. Держава існує тільки у смартфоні. Якщо він у вас є.
Leave a comment