В Україні з 1 січня 2025 року змінився порядок встановлення інвалідності для повнолітніх. Медико-соціальні експертні комісії припинили роботу, а рішення тепер ухвалюють експертні команди в межах системи оцінювання повсякденного функціонування людини. МОЗ наголошує: визначальним є не лише встановлений діагноз, а те, як захворювання, травма або інший стан впливають на повсякденне життя, повідомляють “Вечірні Вісті“.
Це означає, що двоє людей з однаковим захворюванням можуть отримати різні рішення. Одна людина може залишатися самостійною, працювати та пересуватися без допомоги, тоді як інша з таким самим діагнозом матиме значні функціональні обмеження. Саме ступінь цих обмежень впливає на встановлення групи інвалідності в Україні.
Діагноз залишається важливою частиною медичної документації, але сам по собі не гарантує встановлення інвалідності. Експертна команда оцінює фактичні наслідки стану здоров’я. Значення мають стійкість порушень, потреба в допомозі та можливість виконувати щоденні дії.
Навигация по статье
Як тепер встановлюють інвалідність після скасування МСЕК
Основою нової системи стало оцінювання повсякденного функціонування. Його проводить експертна команда лікарів, яка аналізує медичні документи та визначає, наскільки порушення здоров’я впливають на різні сфери життя людини. Чинний порядок регулюється постановою Кабінету Міністрів №1338.
Направлення на оцінювання формує лікар, який веде пацієнта та має достатньо медичних даних про його стан. Це може бути сімейний або профільний лікар залежно від конкретної ситуації.
Під час оцінювання враховують:
- можливість самостійно доглядати за собою;
- здатність пересуватися без сторонньої допомоги;
- орієнтацію у просторі та часі;
- можливість спілкуватися;
- здатність навчатися;
- можливість виконувати трудову діяльність;
- потребу в допоміжних засобах;
- необхідність реабілітації або стороннього догляду.
МОЗ прямо пояснює, що оцінювання не зводиться до назви хвороби. Команда встановлює, як конкретне порушення впливає на життя людини та чи є підстави для встановлення інвалідності.
«Йдеться не лише про діагноз. Важливо також, як захворювання, травма або інший стан впливає на пересування, самообслуговування, спілкування, навчання, роботу, потребу в допомозі інших людей чи допоміжних засобах», пояснює МОЗ.
Кому встановлюють першу групу інвалідності
Перша група інвалідності пов’язана з найбільш вираженими та стійкими порушеннями функцій організму. Йдеться про ситуації, коли стан здоров’я суттєво обмежує повсякденну самостійність людини, а в окремих випадках виникає необхідність у постійній сторонній допомозі або догляді.
Причиною можуть бути тяжкі наслідки травм, неврологічні порушення, серйозні проблеми із зором чи слухом, психічні розлади, ураження опорно-рухового апарату та інші стани. Однак вирішальним залишається не перелік діагнозів, а фактичний ступінь функціональних обмежень.
Людині з тяжким захворюванням не повинні автоматично призначати першу групу лише через назву хвороби. Експертна команда має оцінити стійкість порушення, прогноз і те, наскільки людина може самостійно виконувати основні життєві дії.
Для експертної команди важливе документальне підтвердження реальних обмежень. Медичні записи мають показувати перебіг захворювання, проведене лікування та результати обстежень. Окреме значення має опис того, що людина може виконувати лише з допомогою або не може виконувати взагалі.
Кому можуть встановити другу групу
Друга група інвалідності зазвичай стосується значних і тривалих порушень здоров’я, які серйозно впливають на життя, але не досягають рівня обмежень, характерного для першої групи.
Людина може зберігати здатність до самообслуговування та певної трудової діяльності. Водночас їй можуть бути потрібні спеціальні умови роботи, допоміжні засоби, регулярне лікування, періодична допомога іншої особи або реабілітація.
Наприклад, суттєві обмеження можуть залишатися після важкої операції, травми або захворювання нервової системи. Подібний стан можливий і за значних порушень слуху, зору чи психічного здоров’я.
Експерт у сфері охорони здоров’я Наталя Лісневська наголошує, що однаковий діагноз не означає однакової групи: оцінюється реальний вплив порушення на повсякденне життя конкретної людини.
Саме тому довідка з назвою захворювання є лише частиною матеріалів. Для визначення групи потрібна комплексна оцінка.
За яких умов встановлюють третю групу
Третя група інвалідності може встановлюватися за стійких, але помірніших обмежень життєдіяльності. Людина зазвичай зберігає значний рівень самостійності, однак її стан може впливати на працездатність, обсяг навантаження або можливість виконувати попередню роботу.
У таких випадках може виникати потреба у зміні умов праці, скороченні фізичного навантаження, адаптації робочого місця або виключенні окремих професійних обов’язків.
| Група | Загальна характеристика обмежень | Самостійність |
|---|---|---|
| Перша | Виражені та стійкі функціональні порушення | Може бути суттєво обмежена, можлива потреба в постійній допомозі |
| Друга | Значні тривалі порушення | Частково збережена, можуть бути потрібні спеціальні умови та допомога |
| Третя | Стійкі помірні обмеження | Переважно збережена, але можливі обмеження праці та навантажень |
Така таблиця показує лише загальний принцип. Остаточне рішення ухвалюється індивідуально експертною командою відповідно до чинних критеріїв постанови №1338.
Коли інвалідність можуть встановити без повторного оцінювання
Українське законодавство передбачає випадки, коли інвалідність встановлюється без визначення дати наступного оцінювання. Підставою є не просто наявність тяжкого захворювання, а відповідність установленим критеріям, стійкість порушень та прогноз щодо можливості відновлення функцій. Чинний перелік і правила містяться в постанові Кабміну №1338.
Це означає, що поняття довічна інвалідність в Україні не можна зводити до списку популярних діагнозів з інтернету. Навіть за важкого захворювання експертна команда оцінює конкретний стан та медичні документи.
Наталя Лісневська пояснює, що для рішення без визначення дати наступного оцінювання важливо встановити не лише діагноз, а й незворотність або стійкість функціональних порушень та прогноз щодо їх відновлення.
У документах мають бути зафіксовані результати обстежень, лікування, перебіг хвороби й конкретні обмеження життєдіяльності.
Що означає втрата працездатності
Інвалідність і втрата професійної працездатності не є тотожними поняттями. Працездатність показує, наскільки людина може виконувати професійну діяльність, тоді як під час встановлення інвалідності оцінюють значно ширший комплекс обмежень.
Людина після травми, наприклад, може втратити можливість працювати на посаді з великим фізичним навантаженням, але залишатися повністю самостійною у побуті та мати змогу працювати в іншій сфері. У такому випадку професійні обмеження не обов’язково автоматично означають встановлення інвалідності.
Порядок визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності регулюється наказом МОЗ №420, який залишається чинним і був оновлений у 2026 році.
Втрата можливості виконувати конкретну професію та загальне обмеження життєдіяльності оцінюються за різними критеріями. Людина може мати професійні обмеження, але залишатися самостійною в інших сферах. Саме тому два рішення не слід автоматично прирівнювати одне до одного.
Чим інвалідність відрізняється від втрати працездатності
Різницю найпростіше показати за критеріями оцінювання.
| Інвалідність | Втрата професійної працездатності |
|---|---|
| Оцінюється повсякденне функціонування | Оцінюється здатність виконувати професійну діяльність |
| Враховуються самообслуговування, пересування, спілкування, навчання і робота | Основна увага приділяється професійним можливостям |
| Може встановлюватися одна з трьох груп | Ступінь визначається у відсотках |
| Впливає на передбачені законом соціальні права | Може бути підставою для відповідних страхових виплат |
| Не визначається лише за діагнозом | Також не визначається лише за назвою захворювання |
Експертні команди можуть у межах оцінювання вирішувати питання, пов’язані як із встановленням інвалідності, так і зі стійкою втратою професійної працездатності у передбачених законодавством випадках.
Чи дає втрата працездатності відстрочку від мобілізації
Тут діють різні правові механізми. Статус особи з інвалідністю, відсоток втрати професійної працездатності та висновок військово-лікарської комісії не є взаємозамінними документами.
Чинний порядок передбачає право на відстрочку від призову під час мобілізації для осіб, які в установленому порядку визнані особами з інвалідністю. Документальним підтвердженням може бути, зокрема, витяг із рішення експертної команди або інший передбачений законодавством документ.
Водночас сам факт встановлення певного відсотка втрати професійної працездатності не дорівнює автоматичному встановленню інвалідності. Питання придатності до військової служби визначається окремо відповідно до військово-лікарських правил і висновку ВЛК.
У цьому випадку потрібно розділяти цивільну професійну працездатність і придатність до військової служби: вони оцінюються за різними процедурами та для різних цілей.
Тому інвалідність і мобілізація пов’язані саме з юридично встановленим статусом та чинними підставами для відстрочки, а не лише з медичним діагнозом або відсотком професійної втрати працездатності.
Що потрібно знати про нову систему у 2026 році
Після скасування МСЕК центральним елементом процедури стало фактичне функціонування людини. Лікарі оцінюють не тільки медичний діагноз, а його наслідки для самообслуговування, пересування, спілкування, навчання та професійної діяльності.
Перша група відповідає найтяжчим функціональним обмеженням, друга стосується значних і стійких порушень, а третя може встановлюватися за помірніших, але тривалих обмежень. Окремо законодавство регулює випадки встановлення статусу без дати наступного оцінювання та визначення ступеня втрати професійної працездатності.
Головна практична зміна полягає в тому, що назва захворювання більше не може бути єдиним аргументом для визначення групи. Рішення має відображати реальний вплив стану здоров’я на життя конкретної людини, а медична документація повинна підтверджувати цей вплив.
Раніше ми повідомляли, що в Україні офіційно стартував віртуальний мобільний оператор U Mobile. На початку роботи клієнтам запропонували два тарифи з 15 або 60 ГБ інтернету, 500 хвилинами та можливістю передплати на строк до року.
