Якщо український парламент ухвалить запропонований депутатами правлячої партії закон, необхідність якого пояснюють шляхетною метою вивести з тіні виробництво сільськогосподарської продукції, вітчизняному фермерові буде кінець – а саме село остаточно перетвориться на зону агрохолдингів
Про це для “Еспресо” пише Віталій Портников.
Із кожного оброблюваного гектара українських фермерів змушуватимуть платити до місцевих бюджетів півтори тисячі гривень – що, за оцінками фахівців, складе шість тисяч гривень для більшості власників дрібних господарств. Зрозуміло, що рентабельність роботи на землі за цього податку значно зменшиться. Але на порозі фермерських господарств уже чекатимуть покупці землі – агрохолдинги та спекулянти.
Читайте також: Влада підготувала податковий сюрприз для дрібних фермерів
У цивілізованому світі все відбувається інакше. У багатьох європейських країнах іще й доплачують дрібним фермерам, аби тільки вони продовжували роботу й не продавали землю – наприклад, у Німеччині за кожен гектар землі фермерові виплачують європейську субсидію у 280 євро. Чому? А тому, що в епоху великих сільськогосподарських виробників дуже важливо зберегти традиційне сільське господарство. І це у країнах, де ніколи не було радгоспів і колгоспів, а не в нас, де фермерство тільки відроджується після десятиліть комуністичних репресій.
Якщо фермерство й село зникнуть, уся Україна перетвориться на суцільну індустріальну зону – і це при тому, що Україна зовсім не Німеччина й не Польща. В Україні село завжди відігравало специфічну роль хранителя не тільки традиційних рецептів і продуктів, а й національного духу – у той час як великі міста імперії використовували як форпости боротьби з усім українським.
Читайте також: Боротьба за українську мову – це боротьба за існування Української держави
Ми нерідко згадуємо про те, що наші російськомовні “мільйонники” оточені “українським морем”. Але ж це “море” і є – село. А там, де йому на зміну прийшла суцільна міська агломерація – як, наприклад, на Донбасі – зараз окупована Росією територія. І не потрібно думати, що це сталося випадково. Саме тому й відбулося.
Поки великі українські міста не стануть українськими не тільки за географічною приналежністю, але й за мовою, і за самовідчуттям, питання української незалежності не можна буде вважати вирішеним. Але українізації цих міст якраз і сприяло “українське море” навколо них. Якщо це “українське море” перетвориться на індустріальну агломерацію, тоді все відбудеться навпаки – “мільйонники” почнуть русифікувати цю агломерацію, позбавлену традицій і мови.
І в результаті ми можемо втратити не просто село, не просто традиційні продукти й ремесла, не просто конкуренцію маленьких господарств. Ми можемо втратити саму Україну.
Leave a comment