Заступник голови адміністрації президента Росії Дмитро Козак стверджує, що Москва дала українській стороні час для того, щоб надати пропозиції щодо конституційних змін, які гарантують особливий статус окупованих територій
Про це для “Еспресо” пише Віталій Портников.
Ну й мова йде, за словами Козака, не тільки про Конституцію, але і про цілий пакет законів, які повинні перетворити окупований Донбас на “державу в державі”.
Український віцепрем’єр Олексій Резніков стверджує, що зберігає оптимізм, і навіть що “Росія готова зблизити позиції” – але з точкових питань, як-от звільнення полонених, режим припинення вогню й навіть (оце прогрес буде!) відкриття пунктів пропуску з ОРДЛО на територію України, закритих від початку епідемії за рішенням маріонеткової “влади”. Втім компромісів з щодо припинення вогню не виключає і Дмитро Козак.
Що за всім цим стоїть? Очевидно, що українські учасники переговорів уже зрозуміли – залишилося тільки переконати в цьому Володимира Зеленського – що на припинення конфлікту на Донбасі й реінтеграцію окупованої території розраховувати не доводиться. Й основну ставку потрібно зробити на заморожування конфлікту, коли “просто перестануть стріляти”. Якщо ж після цього Кремль визнає “незалежність” псевдореспублік або вирішить включити відповідну територію до складу Росії, то ніякої відповідальності на Зеленському за це не буде. Головне – що не гинутимуть люди, що Україна житиме мирним життям. А окуповані території? Ну не воювати ж за них із Росією насправді? Чекатимемо, коли подіють санкції або зміниться влада в сусідній країні.
Читайте також: Поки Зеленський все ще зазирає Путінові в очі, той продовжує анексію на Донбасі – Портников
Це абсолютно прозора політична програма. Виникає тільки одне питання – а Путінові це все навіщо? Щоб узяти на себе відповідальність за мешканців Донбасу й остаточно втратити Україну? Заради цього він влаштовував війну?
Вимоги Кремля є також цілком зрозумілими. Путінові й Козаку потрібно, щоб Зеленський спробував протягнути через парламент “особливий статус” окупованих районів, а перед цим почав обговорювати конституційні зміни з керівниками маріонеткових адміністрацій псевдореспублік. Навіщо? Зовсім не для того, щоб віддати Донбас. А для того, щоби сприяти дестабілізації в Україні – і було б чудово, щоб конфлікт навколо статусу окупованих районів збігся з економічною та соціальною кризою в нашій країні. Це відкриє шлях до нових територіальних захоплень, нових псевдореспублік або хоча б до “відновлення територіальної цілісності” вже наявних, за рахунок окупації всієї території Донецької та Луганської областей.
Зеленський утім не збирається погоджуватися із виконанням цих вимог. А питання статусу окупованих територій збирається обговорювати зовсім не з найманцями, а із представниками переселенців у Мінській групі. Але так український президент може задовольнити тільки себе самого. Путіна він не задовольнить.
А значить, і ніяких компромісів щодо припинення вогню й інших точкових домовленостей теж не буде. Продовжуватимуть стріляти.
І це – навіть не глухий кут. Це – зачароване коло. Якщо ви починаєте виконувати кремлівські вимоги, так починається дестабілізація в країні. А якщо ви їх не виконуєте – то триває збройний конфлікт, який може навіть посилитися.
Читайте також: Секретар РНБО не бачить можливості провести вибори на Донбасі
Вийти із цього кола не дуже складно: потрібно лише визнати помилковість підходів Зеленського, його оточення та прихильників до вирішення конфлікту з Росією. Потрібно визнати брехливість ставлення Зеленського, його оточення та прихильників щодо політики попередньої влади в конфлікті з Росією. Потрібно усвідомити, що політика Зеленського та його оточення призведе до нової катастрофи у відносинах з Росією, а серед жертв цієї катастрофи – жертв дестабілізації та нової війни – виявляться прихильники Зеленського. І багато хто з них не зможе вже проголосувати ані за Зеленського, ані за іншого кандидата на посаду президента просто тому, що на цвинтарях не голосують.
А тому потрібно перестати розраховувати задовольняти ілюзії людей, які взагалі не розуміють, що навколо них відбувається, і тим самим підштовхують себе й інших до могили. Потрібно перестати сподіватися “задобрити” Путіна – людину, що стурбована відновленням “історичної Росії”, “задобрити” не можна доти, доки цю “історичну Росію” не буде відновлено в кордонах від Ужгорода до Владивостока.
Потрібно зрозуміти, що війна триватиме, солдати – гинутимуть, люди на лінії розмежування – страждатимуть. І так іще дуже багато років. Наша головна мета – щоб ця війна не переросла в більший конфлікт, щоб лінія розмежування не пересунулася до Києва або Кам’янець-Подільського, щоб Україна навчилася жити й розвиватися в умовах перманентного конфлікту з ворогом. Так, війна може закінчитися в голові Зеленського, війна може закінчитися в голові кожного з його виборців, але ось тільки Росія та Україна розташовані не в голові Зеленського. І ми з вами теж не в його голові живемо – хоча, можливо, там набагато затишніше, я це припускаю.
Краще неприємна правда, яка допоможе нам виживати й розвиватися, ніж приємна брехня, яка призведе до нашої загибелі. І краще влада, яка готова захищати країну навіть у безнадійній ситуації, ніж влада, яка бреше сама собі й усім нам.
Leave a comment