Просто зі старту своєї роботи Верховна Рада дев’ятого скликання вилучила з тексту Конституції норму про депутатську недоторканність. Але цього було замало, бо ж треба було вносити відповідні зміни в Регламент ВР, Кримінальний процесуальний кодекс та Закон «Про статус народного депутата». Тільки в такому разі парламентарі раз і назавжди втратили б імунітет. Однак з цими «дрібницями» нардепи не поспішали…
Аж до минулого тижня, коли в другому читанні таки підтримали законопроект №2237… За документ, який начебто мав виправити усі помилки та усунути двозначності, проголосували лише дві фракції – «Слуга народу» та ОПЗЖ. Його не підтримали «Європейська солідарність», «Батьківщина» та «Голос». Чому так?
Виявилося, що все це тільки ілюзія! Норми виписано настільки креативно, щоб ніякої недоторканності не позбуватися. От такий подарунок парламентарі з монобільшості зробили самі собі під ялиночку. Та про все по порядку.
Що ж маємо наразі? Законопроект №2237 забороняє «доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, вчиненого народним депутатом, іншим органам досудового розслідування, крім НАБУ та центрального апарату ДБР відповідно до їх підслідності».
Та найцікавіше ось: відомості, які свідчать про кримінальне правопорушення депутата, вносить до Єдиного реєстру досудових розслідувань генпрокурор (!) або особа, яка виконує його обов’язки. Для прикладу, нині провадження щодо депутата може відкривати будь-який слідчий або прокурор.
Далі: клопотання про дозвіл на затримання, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, обшук, порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції тощо мають бути схвалені очільником ГПУ.
Тож генеральний прокурор стає у нас дуже важливою персоною. І саме від нього залежатиме доля депутатів. Та чи точно від нього? Нагадаємо, що очільника ГПУ призначає Верховна Рада за поданням президента! Тож чи не буде саме на Банковій вирішуватись питання зняття недоторканності з того чи іншого парламентаря? Відповідати на це запитання навіть не хочеться.
А ось ще один цікавий момент: у документі зазначено, що «народні депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Верховній Раді та її органах, а також при здійсненні депутатських повноважень (найважливіше. – Прим. авт.), за винятком відповідальності за образу чи наклеп». Нагадаємо, стаття 1 Закону «Про статус народного депутата» говорить про те, що народний депутат здійснює свої повноваження на постійній основі. А стаття 2 визначає, коли саме починаються та закінчуються повноваження парламентаря: після складення присяги на вірність Україні та відповідно після відкриття першого засідання ВР наступного скликання. А згідно зі статтею 76 Конституції України строк повноважень Верховної Ради України становить п’ять років. Тож якщо керуватися цими нормами, то виявляється, що нардепа не можна чіпати протягом усієї каденції?Усе вірно?
Та й це ще не все: відтепер під час розгляду клопотань слідчих у суді присутність самого депутата є обов’язковою. Та знаючи про це, парламентар може просто піти на лікарняний і за цей час вирішити усі потрібні питання. Наприклад, переписати на когось своє майно, якщо мова йтиме про арешт того самого майна.
Та найголовніше питання – чи підпише законопроект президент Володимир Зеленський? Враховуючи, що закон писали його ж «слуги народу» (авторами значаться більш ніж півсотні нардепів), то сумнівів у цьому мало…
Поміж тим НАБУ і САП закликають президента ветувати закон щодо нібито зняття депутатської недоторканності. Бо ж набрання ним чинності «знизить ефективність розслідування злочинів, вчинених за участі чинних парламентарів. Окремо прийняті норми можуть призвести до виникнення процесуальних проблем ще на початку розслідування, а також дозволять учасникам злочину уникнути відповідальності», – зазначено у спільній заяві.
В НАБУ та САП зауважили, що монополія генпрокурора на внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення народним депутатом в ЄРДР ставить під загрозу незалежність детективів відповідних органів. Адже тепер перед тим, як розпочати розслідування, вони мають звернутися до очільника ГПУ, щоб переконати його внести відомості до ЄРДР.
«Крім того, законопроект не визначає, яким чином слідчі мають передавати інформацію генпрокурору, щоб той розпочав розслідування. Також вказаний законопроект частково унеможливлює збір доказів у провадженні», – йдеться в заяві. І це тільки частина загроз…
Насправді хочеться стоячи аплодувати справжньому автору цього документа. Важко повірити, що цей не надто великий за змістом законопроект готувало ледь не півсотні «слуг народу». І навіть до оракула не варто звертатися, щоб зрозуміти, на яку вулицю ведуть сліди.
Та найголовніше, що вдалося автору, – організувати грандіозну піар-акцію для нової влади. Мовляв, більше 20 років обіцяли зняти недоторканність, а тут взяли та ліквідували імунітет за лічені місяці. Красиво! Однак диявол криється в деталях. І якщо уважно почитати законопроект, то стає зрозумілим, що відтепер депутати в принципі можуть спати спокійно. Правда, тільки слухняні.
Та насправді почекаємо до 1 січня… Усе ж цікаво, хто стане першим доторканним?
Яна ДЖУНГАРОВА
Leave a comment