Будь-яка національна валюта зміцнюється з декількох причин: через позитивне торговельне сальдо, через різке збільшення притоку прямих іноземних інвестицій або різке збільшення портфельних іноземних інвестицій, які частіше називають спекулятивними. І саме такий гарячий капітал є основним чинником стабілізації курсу гривні.
Про це у коментарі “ВВ” повідомив експерт інституту GROWFORD Олексій Кущ.
Зрозуміло, що є ще фактор зростання агросектору, який складає 40% структури по валютній виручці. Поки на користь гривні грає й фактор дешевих енергоресурсів, ціни на які на європейському ринку демонструють історичні мінімуми. І це могло б призвести до укріплення гривні максимум на 5%. Але на тлі стагнації в гірничо-металургійному секторі вже починається падіння вартості залізорудної сировини, тому всі позитивні фактори стабілізації нацвалюти нівелюються. Натомість спостерігаємо укріплення гривні на рівні 13% з початку року, що продиктовано фактором спекулятивних інвестицій, адже гарячий капітал формує курсовий тренд й продавлює валютний ринок.
Щоб спрогнозувати, наскільки довго триватиме тенденція зміцнення гривні, варто спостерігати за динамікою ставок Федеральної резервної системи (ФРС) США. І це не теорія заколоту. Адже різке укріплення гривні співпало з початком нової монетарної політики Федерального резерву, який минулого року після монетарного стискання відновив політику підвищення відсоткових ставок, чим викликав незадоволення Трампа. Після цього у ФРС змінили керівника, який спочатку прийшов до політики монетарної нормалізації, а тепер поступово застосовує приховану політику монетарного пом’якшення, яка проявляється в тому числі і у зниженні відсоткових ставок.
Влітку минулого року, коли була провалена політика зростання процесу відсоткових ставок, всі спекулянти ринулися із ринку країн, що розвиваються, на ринок капіталу США, бо на американських казначейських облігаціях Мінфіну можна було б заробити 3,5% річних без жодних ризиків. Саме в цей період розпочався курсопад в Ірані, Аргентині, Бразилії, Туреччині і т.д.
Зараз ситуація протилежна – Штати знижують ставки за казначейськими облігаціями Мінфіну США, відповідно, заробити на них стає все складніше. В Європі від’ємні відсоткові ставки, в переважній більшості країн пострадянського простору облікові ставки центробанків перебувають на рівні 4-7%. Відповідно, в тих самих межах вони і за внутрішніми облігаціями. В Україні ж відсоткові ставки за гривневими ОВДП коливалися на рівні 16-18%. Тому не дивно, що частина портфельних інвесторів прийшла до нас. А через вузькість нашого ринку капіталу й його слабкої капіталізації мільярд доларів може повернути тенденцію на 180 градусів.
Підвищення ставок ФРС США хоча б упродовж двох сесій поспіль портфельні інвестори зазвичай сприймають як наближення глобальної кризи. За таких умов вони фіксуватимуть свої прибутки у третіх країнах, у тому числі й в Україні, і виводитимуть їх. Зараз таких інвестицій – 4 млрд доларів, а найближчим часом їх може стати вже 6 млрд. У порівнянні із 21 млрд доларів наших валютних резервів – це суттєва сума, враховуючи, що реальних ліквідних резервів у нас всього 14-15 млрд доларів. Тому навіть вивід 3-4 млрд доларів спекулятивних інвестицій призведе до курсової катастрофи.
Але Мінфін абсолютно спокійно йде на авантюру переконвертації зовнішнього боргу у внутрішній. Це означає, що проблема дефолту, коли інвестори підуть з нашого ринку, вирішується через інфляцію і девальвацію гривні з відповідним запуском друкарського станка.
Сказати точно, коли ФРС США підвищуватиме кредитні ставки, складно. Фінансові аналітики зі світовим ім’ям кажуть про її можливий старт у 2020-му або пізніше. Поки ж ми тільки відчуваємо дух кризи, але не бачимо його. Проте наш Мінфін демонструє кволість і нерозторопність, щоб якось пом’якшити наслідки катастрофи. Зараз падіння курсу не буде таким глибоким, як у 2008-му та 2014-15 роках. А ось падіння економіки буде більш тривалим й драматичним через надто тонкий запас підшкірного жиру.
У 2008 році була криза фінансових бульбашок, тобто криза фінансової системи. У 2014-15 роках у світі відбулось падіння цін на сировину, яке в нас було мультипліковане війною. Зараз це буде криза світового економічного укладу, коли відмиратимуть ті сфери економіки, які раніше були драйверами. Враховуючи те, що ми стоїмо майже в хвості світової економіки, криза найболючіше вдарить й по тих сферах, що стосуються нашого сировинного напівфабрикатного формату виробництва, – металургії, видобувного комплексу й, можливо, АПК.
Leave a comment