«ДШ» – четвертий відеокліп Бумбоксу, випущений в рамках промокампанії альбому «Таємний код: Рубікон», і третій відеокліп, знятий для групи режисером Станіславом Гуренко. У липні 2018 він змонтував роад-муві «Тримай мене», в листопаді 2018 лірик-відео «Твiй на 100%», в квітні 2019 вийшла “Безодня”, екранізація відомої пісні з Тіною Кароль, і ось, 22 жовтня виходить “ДШ”. Про те, чому не можна потурати суспільній думці, скільки сценаріїв довелося забракувати і хто постраждав на зйомках кліпу, розповідають Андрій Хливнюк, Станіслав Гуренко і Олексій Согомонов.
Андрій Хливнюк: «Кліп на пісню «ДШ» вже не перша успішна співпраця гурту з режисером Стасом Гуренко. На мою думку він і вся команда хірургічно точно втілили в життя ідею і показали іншу, соціальну складову сенсу пісні. Головний герой зустрічається зі своїм страхом втратити найважливіше. Як і всі ми, він, метафорично, поставлений перед вибором між обовязком і сумлінням. Як часто ми втрачаємо землю під ногами, прагнучи хибних цілей, ідемо на поводу, так званої, суспільної думки, в той, чи інший спосіб, стаємо ворогами самим собі? Ідея відео в тому, щоб нагадати собі про справжні пріоритети i ні в якому разі не ставити на кон найдорожче».
Станіслав Гуренко, режисер: «Я точно можу сказати, що за весь час роботи з Бумбоксом, цей кліп виявився найскладнішим. І тут справа в пісні. Коли мова йде про музични кліпи, я беруся працювати тільки з тими артистами, музика яких мені близька. Трек «ДШ» виявився дуже сильним і не найлегшим для мене в моральному плані, було складно не пропускати його через себе, не рефлексувати.
На початковому етапі роботи ми переписали 4 різних сценарії, але всі вони не влаштовували нас до кінця. Начебто все було на своїх місцях, але все ж основне ядро, меседж треку, лишався десь за межами нашого сприйняття. Ситуація зі сценарієм вирішилася несподівано, коли на зустрічі з Олексієм Согомоновим і Андрієм Хливнюком, Андрій запропонував свій сценарій. У мене в голові все одразу стало на свої місця. Мені вдалося подивитися на історію очима автора і побачити те саме ядро пісні, приховане за моїми особистими емоціями.
Ми знімали кліп 23 і 24 вересня – це були два теплих і насичених знімальних дні, хоча й не легких: багато сцен, близько 20 акторів, переїзди … При всій складності, на цьому проекті була цілковита синергія між знімальною групою і командою ББ. Практично відразу я отримав свободу дій, а це для будь-якого режисера є вищим кайфом в професії».
Олексій Согомонов, продюсер, Бумбокс: «У нас було два сценарії. І ще парочка заготовок. У першому Андрій (Хливнюк) мав подорожувати кімнатами будинку, в кожній з яких знаходився один з музикантів. Наприклад, в першій кімнаті мала текти вода по стінах, у другій горіти ліжко з лежачим на ньому і граючим музикантом, не пам’ятаю вже, кого я хотів принести в жертву, в третій – вибухати лампочки і коротити електрика … Мене завжди надихала ідея зняти апокаліпсис в замкнутому просторі, а з моменту виходу фільму “1408” вона стала нав’язливою.
На щастя, ми не стали випробовувати на міцність наш офіс, в якому передбачалося зняти велику частину сцен і навіть водити журналістів “руїнами” замість звичної прес-конференції. Все, як завжди, немає часу, немає потрібної суми і ми розглядаємо другий варіант. Тут головний герой мав ночувати в порожній квартирі на матраці, прокидатися серед замазаних білою фарбою вікон і затягнутих в плівку предметів. Такий собі типаж “страждаюча тряпка.” Ну і ми від нього відмовилися.
Потім був чудовий варіант з хлопцем середніх років, який роздягається, пливе через річку, заходить до зали й починає битися з різними супротивниками: худими, товстими, молодими, старими, жінками, чоловіками. Мені дуже подобалося, що герой перепливає річку, але Стас і Андрій швидко повернули мене на землю.
В результаті, коли кліп “горів”, як мікрофон на обкладинці нашого альбому “Таємний код: Рубікон”, Андрій говорить нам зі Стасом: “Як вам така ідея …”, – й одразу видає весь сюжет. А що ми? Ми швидко все зняли. В перший день знімали на паркінгу ТЦ “Атмосфера”, на майданчику “Кінодром” кіностудії Довженка, в переході біля метро “Університет”. На другий день переїхали до мене додому, в село. Причому мене друзі-кіношники попереджали, що дозволити знімати у власному будинку може тільки дурень. Типу, каменя на камені не лишиться. Насправді всього лише втрат – статуетка Франкенштейна, яку я, не спавши дві доби, розбив наступного дня після зйомок. Думаю, на щастя».
Leave a comment