Шість кроків для впорядкування швидкісного режиму на дорогах Києва

Якби впорядкуванням швидкісного режиму в Києві займався я, ось що зробив би насамперед

1. Опублікував би мапу Києва з позначенням 20-30 місць найбільшої концентрації ДТП за 2019 рік (ділянки вулиць, перехрестя).

Читайте також: 17 млн грн у бюджет за добу: що не так із автофіксацією порушень швидкісного режиму

2. Оприлюднив би повну статистику ДТП по Києву за 2019 рік із адресою кожної ДТП і вказуванням швидкості машин — учасниць аварії перед скоєнням ДТП.
Це щоб усім водіям було зрозуміло, який зв’язок між концентрацією аварій, зумовлених надвисокою швидкістю машин — учасниць ДТП, і нинішнім розташуванням камер (якщо цей зв’язок узагалі є).

3. Тим самим обґрунтував би розташування камер спостереження саме в тих місцях, де найбільше аварій пов’язано з найбільшим перевищенням швидкості.

4. Проаналізував би інформацію з наявних камер стеження (поки вони працювали «в тестовому режимі») і визначив поріг швидкості, який на найбільших київських магістралях де-факто не перевищують 85% водіїв (у будь-який час доби).

Читайте також: Дуже хочеться, аби камери були дієвішими за посадки — Фурса

5. Встановив би на цих магістралях ліміт швидкості, в який без порушення, природним чином впишуться 85% водіїв (із «допуском» 20 км/год., за які не штрафують).

6. Порушників цього ліміту штрафував би не вибірково та «скільки зможемо опрацювати», а 100% і без винятків.

Переконаний, що це було б набагато ефективніше, ніж те, що робиться зараз.

Олексій ПАНИЧ

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.

Previous post Новых Вернадских нам разве что НБУ напечатает. И вот почему
Next post Неужели и в самом деле «две страны – одна профессия»?