Щоб у вас не було жодного сумніву. Більшість співробітників у НАТО та ЄС видихнули з полегшенням, коли стало зрозуміло, що Джо Байден стане наступним президентом США
Про це для “Радіо Свобода” пише Рікард Юзвяк.
І в той час як багато хто сподівається на повернення “порядку, що спирається на правила” в питанні торгівлі та захисту довкілля – всі проте знають, що все буде так, як і раніше, навіть коли наступний американський президент буде прихильнішим до багатосторонньої дипломатії.
Практично всі європейські представники, які реагували на результати виборів у США, сказали те саме щодо очікувань від нового американського президента: “тональність” і “стиль”, а потім “більші сподівання на процес”.
Можливо, це не каже про багато що, але для таких “повільних” організацій як ЄС і НАТО це багато важить.
Їхній наголос на побудові консенсусу, дискусіях і переговорах не підходили для президента Трампа, із його зовнішньополітичними спалахами та твітерною дипломатією.
І в той час як дві організації вижили під час попередніх чотирьох років, офіційні представники вказують на шкоду, якої було заподіяно цим двом інституціям, а також на те, що невирішені питання можуть і далі затьмарювати порядок денний – тільки вже підкилимно.
Читайте також: Байден визначився з майбутнім держсекретарем і радником з питань нацбезпеки – NYT
По НАТО було завдано найбільшого удару. Президент Трамп спочатку називав НАТО “застарілою” організацією, потім назвав союзників, які не витрачають два відсотки ВВП на оборонні цілі, “правопорушниками” і навіть погрожував взагалі вивести США з НАТО.
І все ж, як каже один представник НАТО, найбільшою проблемою було те, що президент США не дуже вважав себе зобов’язаним щодо статті 5 Договору НАТО. Як він каже, “вся суть НАТО є такою, що люди вірять, що коли, скажімо, на Естонію напали, всі інші – включно зі США – миттєво прийдуть їй на допомогу; якщо такої переконаності немає, тоді й НАТО немає”.
Із перемогою Байдена з’явилася надія, що ця віра в колективну оборону й допомогу знову повертається. Але також існує і визнання з боку європейських представників у НАТО, що деякі речі в альянсі вже недавно покращились.
Витрати на оборону 2020 року зросли на 19% із 2016-го – можливо, під тиском із боку Вашингтону. США також передислокували війська в країни на східному фланзі й відіграли ключову роль у тому, що відбулися деякі з наймасштабніших військових навчань від часу завершення Холодної війни.
Президент Байден продовжуватиме тиснути на європейців, щоб вони витрачали навіть більше на військові цілі, хоча багато країн Європи не в змозі це робити з огляду на коронавірусну пандемію. Це може призвести до нового тертя.
Як і Трампові, Байдену доведеться мати справу з Туреччиною, що, як багато хто каже, “воює з усіма союзниками в альянсі”. Поки невідомо, як Байден підходитиме до “питання Анкари”, але йому не уникнути цієї проблеми.
Як із НАТО, так і з ЄС одна річ є зрозумілою: Німеччина та Британія залишатимуться ключовими партнерами для США. Коли Байден переїде до Білого дому, Британія вже вийде зі спільного ринку й митного союзу з ЄС або з угодою, або без неї, що потенційно може призвести до ще однієї політичної та економічної кризи на початку 2021 року.
Читайте також: Зеленському не вдасться знайти спільну мову із Байденом – Портников
У кожному разі джерела в ЄС кажуть, що Байденові буде важко мати справу із прем’єр-міністром Борисом Джонсоном.
Байден не є прихильником “Брекзиту”, на відміну від Трампа. І в Байдена буде ще менше ентузіазму, коли раптом це підірве угоду щодо миру в Північній Ірландії. Байден дуже пишається своїм ірландським корінням, і для нього питання миру в Північній Ірландії є не лише політичним.
У НАТО однак є більше сподівань, що все ще сильна відданість “особливому партнерству” між Лондоном і Вашингтоном, яке стосується насамперед безпекових і військових справ, може стати двигуном навіть іще твердішої позиції НАТО щодо Росії та що це триматиме двері відчиненими для прийому нових членів і заохочуватиме інших витрачати більше на оборону, незважаючи на потенційне економічне падіння.
І Німеччина, яка з ентузіазмом ставиться до міжнародних інституцій і багатосторонніх угод, сподівається, що Байден швидко поновить інтерес Вашингтона до Світової організації торгівлі (СОТ), Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) і Паризької кліматичної угоди, а також, імовірно, до угоди з Іраном. На двосторонньому рівні німці сподіваються, що Байден перегляне рішення Трампа про виведення тисяч американських вояків із Німеччини.
Але є й інші питання, які треба вирішувати. Німецька канцлерка Анґела Меркель відійде після 16 років на чолі уряду, і це має статися напередодні виборів у Німеччині восени наступного року, і все ще незрозуміло, хто замінить її на посаді лідера християнських демократів і яка коаліція виникне в Німеччині після виборів.
Чимало проблем, які дратували Білий дім, залишаються невирішеними. Чому й далі триває будівництво газогону “Північний потік – 2”? Чому Німеччина не займає твердішу позицію щодо Москви? І чи справді Німеччина не може витрачати більше на оборону з огляду на її економічну міць?
Але, можливо, найбільшим питанням для Німеччини, як також і для всієї Європи, є таке: яка їхня позиція щодо Китаю? Як і Трамп, Байден знає, що Пекін є великим стратегічним конкурентом Америки. Як і його попередник, Байден запитає європейців: а на чиєму боці перебувають вони?
Leave a comment