Європа під ударом: що стоїть за новою хвилею ісламістських терактів

За останні два місяці Європою прокотилася нова хвиля терористичних атак, здійснених радикальними ісламістами. Цього разу жертвами стали Франція та Австрія.

В чому причина цих подій? Та чому Європа, а особливо Франція, стала головною мішенню радикальних ісламістів?

Про це пише Анастасія Герасимчук для ЄвроПравди.

У Франції 25 вересня біля будівлі, де раніше знаходилась редакція журналу Charlie Hebdo, нападник поранив ножем двох людей. А вже 16 жовтня радикальний ісламіст обезголовив шкільного вчителя Самюеля Паті через те, що останній на уроці показував карикатури на пророка Мухаммеда.

Двома тижнями пізніше терорист, що імовірно належить до невідомої раніше туніської ісламістської організації, напав з ножем на людей у базиліці Нотр-Дам у Ніцці, вбивши трьох осіб.

А вже 2 листопада світ сколихнула звістка про терористичні атаки у Відні, де ісламістські терористи напали на людей у шести локаціях, вбивши чотирьох та поранивши більше 20 людей. Відповідальність за це взяла на себе терористична джихадистська організація “Ісламська держава” (ІДІЛ).

Світоглядний виклик

Пусковим гачком нової хвилі атак можна вважати початок судового процесу 2 вересня у справі про напад на редакцію сатиричного тижневика Charlie Hebdo у 2015 році, в результаті якого було вбито 12 людей.

В день початку процесу видання знов опублікувало карикатури на пророка Мухаммеда, що знову викликало обурення серед мусульман та стало тригером для активізації діяльності радикальних ісламістів.

Проте причини такої терористичної активності – набагато глибші.

Сукупність кількох факторів пояснює таке становище. Перший і головний фактор – це сама сутність ісламізму.

В цьому контексті важливо не плутати іслам та ісламізм. Іслам – це релігія, яка не терпить та не виправдовує насильства. Натомість ісламізм – це сучасна політична інтерпретація ісламу, побудована на вигаданих міфах ідеологія. Вона ставить на меті побудову держави та суспільства на основі норм ісламу, тобто такий політичний порядок, який, на думку ідеологів, походить з волі Аллаха.

Відбувається вигадка традицій, романтизація минулого, коли ісламський світ процвітав, що є ідеологічними інструментами для повторного засвоєння ісламу. Ісламізм – антидемократичний та переважно спрямований проти ліберальних цінностей.

З огляду на це, його можна вважати тоталітарною ідеологію, але з релігійним підґрунтям.

Звідси випливає інший фактор – зіткнення різних форм світосприйняття.

Сучасні прогресивні демократичні цінності потрапляють під атаку регресивних релігійно забарвлених переконань представників радикальних ісламістських течій.

Цей фактор теж пояснює, чому Франція – мета номер один в Європі для джихадистів. Одним з наріжних принципів існування французької держави є лаїцизм – принцип повного відокремлення держави та релігії, норма, закріплена в конституції Франції ще у 1905 році.

Не менш важливим є принцип свободи совісті та віросповідання. Саме тому в країні сформувалася традиція вільного висловлення думок, в тому числі і насміхання над релігіями та їхніми цінностями, що є чужим для мусульманського світу.

Зважаючи на те, що у Франції найбільша численність мусульман у всій Європі – 5 млн, пропорційно збільшуються і ризики розвитку радикальних ідей серед частини цього населення.

Суспільство у суспільстві

З огляду на останні події влада Франції має намір посилити боротьбу з ісламізмом, що тепер полягатиме не тільки у індивідуальному підході до підозрілих осіб, а у системній боротьбі. Президент Франції заявив, що найближчим часом буде представлено проєкт закону для боротьби з так званим “ісламістським сепаратизмом”.

Під “ісламістським сепаратизмом” Макрон має на увазі те, що у Франції створюється контрсуспільство релігійних екстремістів, що живе за своїми принципами та ставить свої правила вище за закони республіки.

Заходи з боротьби передбачають закриття релігійних установ, які підозрюються у пропаганді екстремізму та у зв’язках з терористичними організаціями, припинення закордонного фінансування релігійних установ та початок підготовки імамів у Франції згідно з демократичними принципами республіки.

Велику увагу приділятимуть освіті, оскільки важливо інтегрування дітей-мусульман у французьку світську систему освіти. Для цього школа буде обов’язковою для всіх, а домашнє навчання буде дозволено лише у разі проблем зі здоров’ям.

Важливо підкреслити, що Макрон не критикував всіх мусульман в цілому або іслам як релігію. Боротьба буде спрямована саме проти радикальних представників.

Він закликав до терпимості та прийняття, засудив дискримінацію та підкреслив, що не мав на меті обмежити право вірити.

Ба більше, він сам визнав, що держава має ефективніше боротися з маргіналізацією мусульманської меншини та усунути соціально-економічні причини радикалізму.

Тут ми підходимо до третього, більш глибинного аспекту – соціально-економічного. Мусульманське населення Франції здебільшого проживає компактно у найбідніших районах. Французькі мусульмани стикаються з маргіналізацією та дискримінацією на побутовому рівні.

Негативу додає шовіністська риторика крайніх правих політичних сил.

В таких умовах схильність французьких мусульман, а особливо молоді, до прийняття радикальних ідеологій зростає, росте ненависть до суспільства, в яке вони не можуть інтегруватися, чим користуються джихадистські організації.

Цікавим феноменом є те, що прихильники ісламізму є не тільки серед мігрантів, а й серед мусульман, що народжені у Франції у другому-третьому поколіннях. Проблема тут не тільки у стигматизації, а й у культурній відірваності.

Без сприйняття цінностей республіки та з огляду на відірваність від власного культурного коріння вакуум світосприйняття заповнюється радикальними ідеологіями.

Франція перед складним вибором

Такий складний контекст говорить про те, що будь-яке слово або дія французької влади несе багато ризиків, особливо зважаючи на те, що межа між забезпеченням безпеки та утисканням прав меншин дуже тонка.

Недостатньо жорстка реакція може породити вседозволеність, не дасть ефективно боротися з представниками радикальних ісламістів і водночас викличе гнів суспільства.

Інша небезпека полягає у тому, що на фоні таких подій є ризики зростання популярності крайніх правих сил, які з впевненістю можна назвати шовіністичними та такими, що несуть загрозу демократичним цінностям, які є фундаментом французького суспільства.

Самі теракти та недостатня ефективність влади у боротьбі, якщо таке станеться, стануть джерелом зростання популістичних лозунгів цих сил перед виборами 2022 року.