Колишнього ГРУшника Сергія Скрипаля та його доньку Юлію виявили на лавці без свідомості з ознаками отруєння. Два роки тому подробиці цієї справи потрясли весь світ і стали причиною “дипломатичного демаршу” оголошеного Росії. Скрипалі проживали в британському містечку Солсбері після імміграції з РФ. Після їх отруєння пройшло два роки. Встановлено, що до злочину причетні російські спецслужби. Після цього десятки країн вислали російських дипломатів, реагуючи на застосування Росією, фактично, хімічної зброї на території іншої країни. За два роки про невелике містечко Солсбері дізналися в усьому світі, а шпиль місцевого собору після постановочних сюжетів на російському телебаченні – став своєрідним символом. Однак, з часом шпигунських історій стало тільки більше.
Сергій і Юлія Скрипалі були отруєні нервово-паралітичною речовиною “Новачок” в 2018 році. Британська розвідка встановила, що до замаху на вбивство причетні “Олександр Петров” і “Руслан Боширов”. Потерпілі Скрипалі вижили, їх виписали з лікарні, Захід ініціював санкції проти РФ, а сама Росія перетворила справу “Солсбері” в черговий фарс. Але “хепі-енду” чекати не доводиться.
Жарти про “солсберійський шпиль”, на які приїжджали “помилуватися” представники російських спецслужб все ще на слуху, як і інтерв’ю “Петрова” і “Боширова” російському держтелеканалу, в якому ті розповіли, що опинилися в провінційному британському містечку випадково, з туристичними цілями. Як раптом такий “збіг” – замах на колишнього російського полковника ГРУ Скрипаля, який виїхав до Великобританії, покинувши “вдячну батьківщину”, яка його так і не забула.
Далі – більше: після ледь вловимих чуток, домислів і нехай, навіть найпереконливіших журналістських розслідувань, про причетність російської розвідки до десятків історій, включаючи підготовку перевороту в Чорногорії і недавнє вбивство одного з командирів чеченської війни Зелімхана Хангошвілі в Берліні, в міжнародний розшук був оголошений російський дипломат. Формально – дипломат. Причому Інтерпол оголосив процедуру “Red notice” – червону картку, яка передбачає процедуру негайного арешту і видачі розшукуваного. До цього доклалися болгарські правоохоронні органи, які розслідують два епізоди замаху на вбивство місцевого бізнесмена Ємельяна Гебрева.
У розшуку опинився російський дипломат Єгор Гордієнко, 1979 року народження, родом, до речі, з-під Одеси. Гордієнко, будучи акредитованим в якості третього секретаря Світової організації торгівлі (СОТ) в російському секретаріаті в Женеві співпрацював з ГРУ. Його і звинувачують в причетності до спроби отруєння Гебрева і його сина в 2015 році.
Гордієнко, як і його колеги “Петров” і “Боширов” виявився затятим туристом. Виявилося, що Гордієнко відвідував ряд країн, як під вигаданим ім’ям, так і під справжнім, в тому числі і Крим напередодні анексії. У 2007 році він також побував в Каїрі. Його “професійний псевдонім”, під яким він відвідував інші країни вперше засвітився в 2009 році.
Під “професійним псевдонімом” “Георгій Горшков” Гордієнко вперше був помічений в 2009 році під час поїздки в Іспанію. У 2010 році він побував з короткими візитами в Фінляндії, Україні і Туреччині. Зокрема, нелегальні поїздки в Україну і Туреччину були встановлені і в 2013 році. У 2014 році Гордієнко побував в Чехії, а в кінці року з довгостроковим візитом у Франції, Італії і Швейцарії, а на початку 2014 року він побував в Краснодарі, потім напередодні анексії Криму вирушив на півострів.
У Болгарії Гордієнко вперше побував в лютому 2015 року, звідки повернувся в Москву через Грецію через 9 днів. Болгарські правоохоронні органи припускають, що саме тоді Гордієнко, спільно з таким-собі Денисом Сергєєвим він же “Сергій Федотов” – той самий Сергєєв, який прибув до Великобританії разом з “Петровим” і Башировим “, а також Сергієм Лютенко, він же “Сергій Павлов” організували замах. Всі троє зупинилися в готелі в Софії, звідки вели спостереження за гаражем, який використовувала компанія Гебрева “Емко”. Гебрев з ознаками отруєння нервово-паралітичною речовиною був відправлений до лікарні. До Гебрева повернулися в травні, але друга спроба також обернулася “невдачею”.
Проте, Гордієнко під справжнім ім’ям був акредитований в Женеві під дипломатичним прикриттям, в якості третьої секретаря. Притому його мандат закінчується в 2020 році, проте Гордієнко вже покинув Швейцарію, не чекаючи закінчення терміну свого мандата. Під дипломатичним прикриттям 2017 і 2018 роках Гордієнко був у тісному контакті з Сергєєвим, Анатолієм Чепігою (“Боширов”) і Олександром Мишкіним (“Петров”), коли стався замах на Скрипаля.
За “міжнародні відносини” в ГРУ відповідає підрозділ № 29155 – зокрема за спецоперації по дестабілізації ситуацій за кордоном. В кінці 2019 року французька газета Le Monde опублікувала матеріал, в якому говориться, що офіцери цього підрозділу організували опорну базу в Альпах, куди з’їжджалися з усіх куточків Європи.
Тим часом, складно уявити західні спецслужби, які не в курсі про діяльність своїх російських колег. Тим більше, що та ж французька преса посилається на свої джерела. Жонглювання шпигунськими страшилками схоже на протистояння “компроматів” і зливів через картель “свої” медіа напередодні переломних політичних подій, до того ж, як в світі, так і Європі.
Підтвердженням цієї гіпотези може бути хоча б нещодавно опублікована історія про те, протягом 50 років Центральне розвідувальне управління США (ЦРУ) і Федеральна розвідувальна служба Німеччини (БНД) здійснювала операцію “Рубікон”, в рамках якої Захід отримав доступ до військових і дипломатичних листувань більш 100 країн, використовуючи софт швейцарської компанії Crypto AG. Примітно, що після скандалу, в Швейцарії перейнялися але ні, не корупцією, не порушення прав людини, не втручанням в справи інших країн – іміджем. Іміджем. Залишається стежити за рухом рук, тим більше, що м’яч зараз на полі росіян.
Leave a comment