Схоже, удача зовсім залишила лідера Китаю. Сі Цзіньпін страждає від ударів долі протягом усього 2019 року, починаючи з торговельної війни зі США, закінчуючи кризою в Гонконзі і міжнародною критикою щодо дотримання прав людини в його країні. Схоже, його перспективи на 2020 рік ще гірші.
Попри те, що США і Китай оголосили про договір на умовах нової торгової угоди «першої фази», технологічна війна, як і більш широке протистояння між двома державами, триватиме. Це означає, що проблеми Сі не зникнуть, особливо з огляду на стійку економічну залежність Китаю від зовнішнього світу і важливу роль підвищення рівня життя у підтримуванні легітимності однопартійного правління.
Подальші ризики пов’язані і з Гонконгом, який охоплений важкою політичною кризою. Наприкінці листопада, через більш ніж півроку заворушень, спричинених законодавчою ініціативою, яка полегшує видачу підозрюваних у скоєнні злочинів із міста на материк, уряд Китаю був глибоко обурений, коли майже три мільйони виборців допомогли демократичним силам здобути приголомшливу перемогу на виборах до місцевих окружних рад (вони виграли 388 із 452 оспорюваних місць). У такій ситуації репресії, що нагадують різанину на площі Тяньаньмень у 1989 році, найімовірніше, призведуть до наслідків, які не залишать Сі великого вибору.
Ще один серйозний удар був нанесений Цзіньпіну в листопаді, коли The New York Times отримала понад 400 сторінок китайських документів для внутрішнього користування, що стосуються масового тюремного ув’язнення представників етнічних меншин, зокрема мусульманських уйгурів, у районі Сіньцзян.
Сі Цзіньпін також втрачає владу над Тайванем. Наприкінці минулого року правляча тайванська «Демократична прогресивна партія за незалежність» на чолі з президентом Цай Іньвень зазнала болючої поразки на загальних виборах. Однак відтоді як у Гонконзі спалахнули протести, Цай позиціонує себе захисницею Тайваню від маріонеток китайського уряду, які б погодились на модель «одна країна – дві системи». Схоже, тепер Цай має намір домогтися переконливої перемоги на президентських виборах наступного місяця.
У всіх проблемах минулого року Сі може звинувачувати тільки себе, або, точніше, проведену ним надмірну централізацію влади. Торгові суперечки із США, побоювання з приводу китайського втручання в Гонконзі і етнічна напруженість у Сіньцзяні – все це передувало приходу Сі до влади в кінці 2012 року. Однак тоді колективне керівництво Китаю змогло запобігти ескалації цих криз багато в чому завдяки категоричному небажанню ризикувати. Нетерпимість Сі Цзіньпіна до незгоди і вразливість перед недостовірною інформацією зробили його уряд більш схильним до політичних помилок.
Нині влада Сі здається непохитною. Але оскільки динаміка ухвалення рішень на найвищому рівні навряд чи зміниться, він буде вразливий для нових викликів найближчих місяців.
Мінсін ПЕЙ,
професор коледжу Клермонт Маккенна за спеціалізацією державного управління
Project Syndicate (США)
(Матеріал публікується зі скороченнями)
Leave a comment