Їх повернули. Парламентська асамблея Ради Європи минулого тижня зробила свій фатальний вибір, відновивши в повному обсязі у правах делегацію країни-агресора без будь-яких санкцій і навіть відмовившись включити до резолюції поправку про засудження анексії Криму й участі РФ у війні на Донбасі. Права людини, євроцінності, територіальну цілісність нашої країни Європа розстелила червоною доріжкою людожерському режиму Путіна.
Українська делегація ПАРЄ впродовж п’яти років боролася, перешкоджаючи поверненню Росії до Асамблеї. Із 2014 року, коли на країну-агресора за анексію Криму було накладено санкції й делегацію РФ позбавили права голосу в Асамблеї, представники різних країн ЄС висловлювалися за зняття обмежень, у тому числі й економічних, із Росії. У 2017-му найбільш активним лобістом РФ був тодішній голова Асамблеї Педро Аграмунт, який змушений був подати у відставку, щоб уникнути імпічменту. Минулого року не без художнього керівництва генсека Ради Європи Турб’єрна Ягланда було здійснено найнахабнішу спробу з повернення агресора до ПАРЄ.
Тому коли минулого тижня Парламентська асамблея затвердила 116 голосами резолюцію про відновлення повноважень делегації РФ без жодних обмежень, попри порушення ними принципів Ради Європи, це був одночасно шок і усвідомлення того, що це вже відбулося. Відбулося попри те, що наша делегація як лев відстоювала позицію України. Відбулося навіть після того, як представники семи держав – членів Ради Європи у її Парламентській асамблеї оголосили спільну заяву про дії на знак протесту проти безумовного повернення делегації країни-агресора та достроково покинули сесію Асамблеї разом із Україною. Естонії, Латвії, Литві, Грузії, Польщі та Словаччині можна подякувати за безпрецедентну підтримку нашої країни.
Що отримала Європа, проголосувавши резолюцію, в якій визнаються чисельні порушення принципів Ради Європи з боку Росії і в якій фігурують заклики про звільнення українських моряків, невідкладність сплати внесків до бюджету РЄ, про співпрацю зі слідством щодо збиття MH17 та зі світовою спільнотою у розслідуванні вбивства Бориса Немцова та намагання зупинити переслідування представників ЛГБТ-руху? Ганьбу в очах України та світової спільноти! Бо склалося враження, що членські внески до бюджету Ради Європи та зиск від запуску «Північного потоку – 2» перемогли надбання й цінності ЄС.
Що отримала Україна після голосування за повернення росіян до ПАРЄ? Шок? Так! Поразку? У жодному разі. В першу чергу ми вкотре впевнилися в тому, хто в євроспільноті є нашими побратимами проти нашестя імперської Росії. Це – Грузія, Литва, Латвія, Естонія, делегації країн яких у повному складі проголосували проти. Дев’ять депутатів із Польщі проголосували проти повернення РФ (один віддав свій голос за відновлення прав делегації країни-агресора. – Прим. авт.). Бо всі ці країни свого часу перебували під російською окупацією й їм прекрасно відомо, що таке «братські обійми» країни-агресора. На нашому боці також Велика Британія, яка багато допомагає нашій країні, та Швеція. Частку своїх голосів на підтримку України віддали делегації інших країн.
Те, що перші скрипки європейської політики Франція та Німеччина більшістю голосів підтримали резолюцію за повернення РФ до ПАРЄ, не є дивним. Адже останнім часом у риториці глав держав цих країн все частіше звучать постулати щодо діалогу із Росією. Та й Нідерланди свого часу при отриманні безвізу нам зіпсували багато крові. Але голосування більшості депутатів цієї країни за резолюцію принаймні розцінюється як паплюження пам’яті загиблих у катастрофі MH17. Туреччина також давно намагається загравати із Росією. В інших країнах, які проголосували «за», доволі потужне російське лобі. І хоч після доленосного голосування деякі делегати намагалися виправдовуватися, але що зроблено, те зроблено.
Безперечно, це великий іміджевий удар по Україні. Але не поразка! Українцям завдяки делегатам із інших країн на цій сесії вдалося провалити голосування на посаду віце-президента ПАРЄ голови комітету у міжнародних справах Держдуми РФ Леоніда Слуцького. Також регламентний комітет Асамблеї за наполяганням української делегації відправив у Венеціанську комісію для отримання правових висновків питання легітимності депутатів Думи, обраних голосами кримчан. І це дає нашій країні шанс, програвши битву, вже в січні виграти війну в ПАРЄ.
Головне, що ми отримали від такого демаршу ПАРЄ – це розуміння, що єдиної Європи насправді не існує. Крім того, нам нарешті потрібно визнати, що, напевно, впродовж останніх п’яти років називаючи війну АТО й не припинивши торгівлю на крові, ми не зовсім вірно сприймалися нашими європейськими партнерами.
Голосування Асамблеї за повернення Росії до ПАРЄ, безумовно, є кризою однієї з найпотужніших європейських інституцій. І тут насправді главам країн – членів ЄС варто зібратися й дуже плідно попрацювати над збереженням Євросоюзу та поверненням до принципів справжньої рівності у Співдружності. Адже задача Росії полягає не тільки в тому, щоб завдати удару Україні, вона прагне розколоти ЄС та ще й відвернути від Європи ті країни, які обрали для себе шлях євроінтеграції.
Тому Україні варто зробити висновки та інтегруватися в цінності, на яких виростає добробут. Тільки ми самі можемо у себе в країні відновити верховенство права, свободу слова, виконання обов’язків громадян перед державою та держави перед громадянами. Ми стаємо сильнішими не без допомоги європейських країн, Штатів, Канади тощо. І якщо за нами правда й сила – агресор буде переможений. Головне зараз – навчитися в української делегації ПАРЄ попри різність поглядів виступати єдиним фронтом за Україну.
Антоніна МІРОШНИЧЕНКО
Leave a comment