В українському медійному просторі назва “Ізоляція” вже міцно утвердилася як найжахливіше місце на окупованому Донбасі. Донецький концтабір, який створила Росія та її колаборанти на вулиці Світлого Шляху, 3, уже сьомий рік руйнує долі тих, кому не пощастило опинитися в ньому. Навіть у самих російських ЗМІ подекуди починає з’являтися інформація про це місце, як показав нещодавній випадок із “арештом” у Донецьку Романа Манєкіна та публікація цієї події в “Комсомольській правді”, де “Ізоляцію” вже напряму назвали концтабором
Про це для “Радіо Свободи” пише Станіслав Асєєв.
Перший ворог – “свої”
Але як у місцевих, так і в росіян усе ж панує думка, що “Ізоляція” – це суто доля “укропів”, тобто проукраїнського населення в окупації, яке кидають до підвалів, аби не заважали будувати “молодое государство”. Як і більшість населення тоталітарних систем, мешканці ОРДО не уявляють, що половина, а в деякі часи – навіть більша частина в’язнів “Ізоляції” – це так зване місцеве “ополчення”, причому дуже рідко до концтабору потрапляють пересічні бойовики. Це пояснюється тим, що “Ізоляція” – акумулятор усіх найрезонансніших справ на обидві псевдореспубліки, і сюди кидають тих, хто може бути небезпечним у першу чергу серед “своїх”.
Власне, “своїм” і дістається тут найбільше: за два з половиною роки перебування автора цієї статті в “Ізоляції”, лише через одну камеру пройшли представники “Легіону”, “Спарти”, “Витязя”, 1, 3 і 5 “бригад” 1 “АК”, 4 “бригади” 2 “АК” (Луганськ), при цьому – їхній найвищий командний склад і навіть декілька заступників місцевих так званих “міністрів”. Для більшої наочності наведемо лише по одному прикладу на кожне звання.
“Генерал”, звинувачений у крадіжках
Андрій Богомаз – “генерал-майор” так званого “МЧС ДНР”, “заступник” тамтешнього “міністра МЧС” Олексія Кострубицького. Потрапив до “Ізоляції” восени 2019 року менше ніж на добу: вдень його “заарештувало” так зване “МГБ ДНР” при в’їзді до окупованої території з Росії, ввечері цього ж дня Богомаза доправлений до п’ятої камери “Ізоляції”, а вже вранці наступного дня – за сприяння Кострубицького – перевели до “офіційного” СІЗО в Донецьку.
Читайте також: Від нацистського концтабору “Ізоляція” в окупованому Донецьку відрізняється хіба відсутністю газових камер – Асєєв
Треба сказати, що випадок цей показовий, адже навіть Кострубицький не зміг витягти на волю того, кого “заарештувало” “МГБ”: його зв’язків вистачило лише на те, щоб витягти “генерала” бодай із концтабору. Самого Богомаза звинувачували в “нецільовому використанні бюджетних коштів” і кинули до “Ізоляції” без катувань та побиття, що було величезним винятком із загального правила.
“Полковник”, звинувачений у шпигунстві
Юрій Чайковський – “полковник” так званої “5 бригади 1 АК ДНР”, “заступник командира бригади”. Кинутий до “Ізоляції” восени 2019 року за звинуваченням у шпигунстві на користь України. За словами самого Чайковського, у його кабінеті під столом виявили прикріплену скотчем флешку, на якій містилися технічні характеристики російського міномету, які він ніби й передав СБУ.
Цей абсурд (з огляду на “посаду” та доступ до реальної інформації) був зумовлений, за словами самого Чайковського, його давнім конфліктом із ГРУ Росії, яким він іще 2015-го відмовив в одній із контрабандних схем. І тепер перед ним стояв вибір: або сісти як “шпигун СБУ” на 15 років, або домовитись із “людьми з корпусу”, що він через деякий час і обрав, коли радісний повернувся зі штабу до “Ізоляції”, аби забрати свої речі.
ФСБ vs ГРУ
Сергій Ставнічний – “підполковник” так званої “4 бригади 2 АК”, “заступник командира бригади”. Пройшов одні з найжорстокіших катувань: окрім стандартних для “Ізоляції” катувань електричним струмом, його мордували на дибі в будівлі “МГБ ДНР”, тому місяць він ледь ходив через травми суглобів. У четверту камеру “Ізоляції” потрапив восени 2017 року зі зламаними пальцями, до того понад місяць провів у підвалі.
Спочатку “підполковника” звинувачували у шпигунстві на користь України та торгівлі зброєю, але за фактом “засудили” за “незаконне зберігання зброї”, на що він погодився після того, як у сусідню жіночу камеру бойовики привезли його цивільну дружину. Цікаво, що поки “конторські” вирішували зі Ставнічним свої питання, господар “Ізоляції” Палич (Денис Куліковський) ночами фактично мив ним підлогу концтаборі, забиваючи до напівсмерті – вимагав віддати дорогу колекцію годинників, фото якої знайшов у “підполковниковому” телефоні.
Читайте також: Асєєв: Росія нарешті визнала “Ізоляцію” в окупованому Донецьку концтабором (відео)
Ставнічний (змінив прізвище) був одним із засновників сепаратистського руху в Одесі, мав тісні контакти з Вагнером (воювали на одній ділянці фронту), генерал-лейтенантом Сергієм Кузовлєвим (перший заступник командувача військами Південного військового округу РФ) і ФСБ. Саме через конфлікт інтересів із ФСБ “підполковника” разом із цілою групою загарбників із Луганська кинули до “Ізоляції”.
Закатований “міністр”
Серед “луганських гостей” концтабору опинився й так званий “колхозник”, на той час – “міністр сільського господарства ЛНР” Руслан Сороковенко. Сидів у сусідній зі Ставнічним камері “Ізоляції” і перший час узагалі ледь міг розмовляти після пережитих катувань. Саме Сороковенко заявив про те, що Плотницький сфабрикував так званий “державний переворот”, аби просто розібратися зі своїми ворогами.
Майор “великої Росії”
Андрій Ібрагімов – “майор” так званого “штабу розвідки 2 АК ЛНР”, нагороджений “медаллю за повернення Криму”. Основні катування електричним струмом пройшов ще в луганському “МГБ”. До “Ізоляції” його привезли в мішку з-під картоплі, в який Ібрагімова запхали ще в Луганську, щільно обмотали скотчем і били протягом декількох годин поїздки в Донецьк. На початку ув’язнення в “Ізоляції” навіть не знав, що перебуває в цьому місті.
У Луганську сидів у підвалі разом зі своєю дівчиною, яку привезли спеціально для тиску на нього. Проходив за тією самою справою, що й Ставнічний, адже в ОРЛО мав тісні зв’язки із ГРУ (також був знайомий з Вагнером через бойові дії на спільній ділянці фронту), яке на час осені 2017 року вже втратило свої позиції перед ФСБ. Загалом Ібрагімов був класичним хлопчиком-імперцем, який свято вірить у “велику Росію” та “русский мир”, поки йому і його дівчині свої ж не поламали життя.
Капітан замість боксерської груші
Олексій Сидоров – “капітан” так званого “батальйону “Легіон”, брав участь у боях в Іловайську, має окупаційні нагороди. До “Ізоляції” потрапив на початку 2017 року, пройшов катування електричним струмом через задній прохід і геніталії, за власними словами – був обмотаний матрацами й підвішений замість боксерської груші. За сприяння “командира” так званого “батальйону “Легіон” Завдовєєва був умовно “засуджений” за “незаконне зберігання зброї” в листопаді 2017-го та став єдиним, кому вдалося вийти з “Ізоляції” на свободу (за його “справою” проходило близько сімох-вісьмох бойовиків).
Протягом 28 місяців перебування автора статті в “Ізоляції” лише в його власному досвіді через концтабір пройшло декілька десятків тамтешніх “лейтенантів”, “сержантів” і “рядових” різних “бригад” і “батальйонів”, не рахуючи інший окупаційний командний склад “1” та “2 АК”, “заступників” “міністра доходів і зборів ДНР” Ташкента (Олександр Тимофєєв), а також самих російських добровольців – громадян Російської Федерації, яких часто катували з особливою жорстокістю.
Таким чином тоталітарна система розправлялась із тими, хто не бажав ділитись награбованим або ж просто був “ідейним” іще із 2014 року, які могли би становити загрозу системі через свої високі “звання” та “посади”.
Leave a comment